Розширена модель економіки:
створення нових галузей та цифрової інституційної платформи
Економіка сьогодні стрімко розширюється. Технологічні інновації та віртуалізація бізнесу кардинально змінюють структуру ринку і соціальних процесів.
Однак при всьому цьому інституційна структура економіки не змінилася. Не виникло нових галузей, ринків праці та капіталу, а також нових систем суспільного блага. Економіка натрапила на "фазовий бар'єр". Обмеженість інституційної системи в умовах зростаючої складності неминуче веде до системної кризи.
В результаті, регулювання, оподаткування та правове забезпечення економіки, що розширюється, неможливо забезпечити ні в рамках національних юрисдикцій, ні на базі існуючих систем управління. Глобальний характер економічних процесів не вписується в національні кордони, а інновації не вкладаються в колишню структуру галузей і інститутів.
Втрата інституційного контролю над інноваціями моментально породжує деструктивні процеси. Наприклад, ризики, створювані 5G, Інтернетом речей (IoT) і Штучним Інтелектом (AI), являють собою набагато більш масштабну версію загроз, ніж сьогоднішні проблеми кібербезпеки.
Дослідники Cybersecurity Ventures прогнозують, що світові втрати через кіберзлочинність зростатимуть на 15% щорічно до 2025 року і сягатимуть 10,5 трлн дол, тоді як у 2015 році цей показник становив 3 трлн дол. Розвиток “цифрових валют” також створює безліч питань щодо конфіденційності та приватності і разом з новими можливостями породжує нові ризики. Навіть виникнення і розповсюдження “DeepFake-компіляцій”, які здатні створювати вигадані, але реалістичні зображення, несе пряму загрозу національній безпеці.
Новий масштаб проблем вимагає іншого, глобального інституційного фрейму, що забезпечує контроль і управління конфіденційністю, зворотними зв'язками й обмеженнями, а також стимулює розвиток на основі нових смислів, концепцій і мотивацій.
На практиці такий фрейм може бути створений шляхом розгортання міжнародних цифрових господарських інститутів, розширенням переліку галузей і впровадженням цифрової інституційної платформи з новими механізмами управління.
Міжнародні цифрові господарські інститути
Паралельно традиційній економіці "товарів і послуг" сьогодні бурхливо розвиваються нові сфери, пов'язані з виробництвом і використанням знань, інформації і нематеріальних активів. Причому ці нові активи починають переважати як в структурі доданої вартості, так і в структурі доходів.
Будучи результатом праці і продуктом економіки, ці нові активи стають предметом власності. Тому володіння, розпорядження і управління знаннями, інформацією і нематеріальними активами, тобто нематеріальною власністю – це сьогодні головний вектор розширення економіки.
Економічною метрикою для оперування цією власністю може виступати цифрова власність, яка дозволяє позиціонувати ці активи в глобальній системі бізнес-відносин, транзакцій і комунікацій.
Для формалізації та інституціалізації цифрової власності і пов’язаних з цим правових відносин потрібні нові інститути і нові системи управління. (Інститути – це самостійні організації, які мають повноваження і спеціальні механізми управління і примусу, і які встановлюють правовий порядок в певній сфері).
Використання нематеріальних активів, що мають глобальний характер, неможливо регулювати в рамках національних юрисдикцій. Для цього необхідне створення міжнародних організацій, які б забезпечили середовище для розгортання та функціонування цифрових господарських інститутів, здатних регулювати виробництво і логістику інформації, знань і нематеріальних активів.
Прикладом такої організації є проєкт створення Міжнародної корпорації (Хабу) по управлінню проєктами сталого розвитку.
Розширення переліку галузей
Розширення існуючої економічної моделі означає розширення переліку галузей і включення їх до Класифікатору видів економічноі діяльності (КВЕД). Це забезпечить інституціалізацію доходів від інновацій і, як наслідок, зростання інвестицій, створення нових ринків праці та капіталу.
Наприклад, розвиток Цифрової економіки потребує створення таких нових галузей:
Цифрова інституційна платформа
Інновації, нематеріальні активи, Інтернет, цифровізація, збільшення планетарних ризиків та екологічних загроз вимагають нових механізмів управління, які реалізуються в рамках різних "поліцентричних інститутів". Однак розгортання цих інститутів вимагає функціонального середовища – інституційної платформи, яка буде забезпечувати функціонування і взаємодію різних інститутів.
На практиці така платформа являє собою набір системоутворюючих контурів, що забезпечують створення різноманітних самостійних інститутів, що мають доступ до множинної системи комунікацій і різних додатків.
Можна запропонувати наступний перелік таких контурів:
Інфраструктурний контур – інституційне забезпечення для системної модернізації інфраструктури та розгортання нової стійкої інноваційної інфраструктури (екологічної, промислової, технологічної, урбаністичної); транс-граничних інфраструктурних проєктів по відтворенню потенціалу біосфери і поліпшенню гео-природного ландшафту і навколишнього середовища, адаптації до змін клімату.
Виробничий контур – інституційне забезпечення для Індустрії 4.0, NBIC-конвергенції, Штучного Інтелекту, VR/AR, IoT, 5G.
Контур споживання – інституційне забезпечення для моделей "споживання-виробництво"; "зеленої економіки"; цифрових споживчих спільнот.
Контур управління – інституційне забезпечення для глобального фрейму управління , поліцентричних інститутів , механізмів багатостороннього співробітництва, змішаного фінансування, оптимізації інновацій.
Розширений ринок капіталу – інституційне забезпечення для економічної і фінансової інклюзії, нових форм капіталу (цифрових компаній, цифрової власності ), зайнятості та цифрових суспільних благ.
Контур регулювання, оподаткування, правового забезпечення та законодавства.
Контур соціальних машин (смислів, концепцій, мотивацій) – інституційне забезпечення для розширення умов для творчої діяльності, підвищення індивідуального вкладу в економіку, збільшення індивідуальної соціальної відповідальності та індивідуального вкладу в поліпшення навколишнього світу.
Висновки
Суть сьогоднішньої кризи – у втраті тригерів розвитку і точок прикладання капіталу. Зростаючий масштаб проблем і глобальний характер інновацій вимагають нової інституційної платформи, яка забезпечить економічне зростання, досягнення Цілей сталого розвитку та життєздатне майбутнє.
Інституційне розширення економічної моделі завжди забезпечувало подолання кризових періодів. Таким розширенням могли виступати або великі інфраструктурні проєкти, або запуск нових глобальних або локальних економічних інститутів.
Інституційне розширення ринку в бік цифрових нематеріальних активів, суспільного блага і Природного капіталу дозволить подолати сьогоднішній "фазовий бар'єр" розвитку і перейти до більш справедливого світу, життєздатного майбутнього і процвітання.