Затверджено

Наказ Міністерства охорони здоров‘я України

від 27.04.2006 № 254

 

 

 

 

протокол

надання медичної допомоги дітям із затримкою росту

 

Визначення:

 

Низькорослість - відставання у рості на 1-2 стандартних відхилення (СВ, δ) для відповідного віку і статі.

 

Субнанізм - відставання у рості на 2-3 δ для відповідного віку і статі.

 

Нанізм - відставання у рості > 3 δ для відповідного віку і статі.

 

Крім того, нанізм діагностують, якщо у пацієнта після закриття зон росту зріст у чоловіків не перевищує 130 см,  у жінок - 120 см.

 

Формулювання діагнозу:

-       Гіпопітуїтаризм: вторинний гіпотиреоз, вторинний гіпогонадизм, соматотропна недостатність. Гіпофізарний нанізм.

-       Гіпофізарний нанізм – ізольований дефіцит соматотропного гормон

-       Синдром Шерешевського – Тернера, мозаїчний варіант. Субнанізм, генетично обумовлений.

-       Вроджений гіпотиреоз, важка форма, медикаментозно компенсований. Тиреогенний нанізм.

-       Затримка росту і статевого дозрівання спадково-конституційного генезу.

-        

Класифікація причин затримки росту:

1.      Сімейна низькорослість;

2.      Спадково-конституційна затримка росту і фізичного розвитку;

3.      Ендокринні розлади:

-         гіпотиреоз;

-         дефіцит гормону росту (гіпопітуїтаризм, ізольований дефіцит СТГ);

-         нечутливість до гормону росту - дефіцит ІПФ-І (синдром Ларона);

-         надлишок глюкокортикоїдів (синдром та хвороба Іценка-Кушинга);

-         надлишок андрогенів або естрогенів (екзогенних, передчасне статеве дозрівання), вроджений адрено-генітальний синдром;

-         цукровий діабет;

-         нецукровий діабет (внаслідок пухлини, неонатального інсульта мозку);

4.      Хронічні хвороби, системні розлади, в т.ч. із залученням сполучної тканини:

-         ЦНС, в т.ч. мікроцефалія;

-         серцево-судинна система, в т.ч. вроджені вади серця;

-         система травлення (ураження печінки, ентерити, виразковий коліт, глютенова ентеропатія, синдром мальабсорбції тощо);

-         хронічна ниркова недостатність;

-         сполучна тканина, напр., дерматоміозит;

-         хронічна анемія;

-         бронхіальна астма;

-         хронічні інфекції;

5.      Генетичні синдроми:

-         хромосомні аномалії (синдром Шерешевського-Тернера, хвороба Дауна, тощо);

-         не хромосомні синдроми (синдроми Нунан, Рассела-Сільвера, Прадера-Віллі);

6.      Дефекти тканин-мішеней:

-         внутрішньоутробна затримка росту (синдром плода алкоголіка, синдром плацентарної недостатності тощо);

-         кістково-хрящеві розлади (ахондроплазія, гіпохондроплазія тощо);

7.      Порушення харчування;

 

8.      Психо-соціальна карликовість.

 

Обстеження дітей для визначення причини затримки росту:

1.      Анамнез:

-       Зріст та маса тіла при народжені (можлива внутрішньоутробна затримка росту), перебіг пологів

-       Визначення щорічної динаміки росту від народження до моменту огляду (дані щорічного медогляду у школі або фіксація росту вдома)

-       Настання пубертату у батьків (менархе у матері, у батька - продовження росту після закінчення школи, до 20 років чи пізніше)

-       Загальний стан здоров‘я (хронічні хвороби, погане харчування)

2.      Спеціальні дослідження:

а) Обов‘язкові

-       Антропометрія з оцінкою росту, швидкості росту та маси тіла тіла за центильними кривими відповідної статі (додаток 5).

-       Зріст батьків (розрахунок кінцевого (цільового) росту)

Кінцевий ріст розраховується за формулою:

Для хлопців (ріст батька +ріст матері) : 2 + 6,5 см

Для дівчат  (ріст батька +ріст матері) : 2 – 6,5 см

-       Рентгенологічне дослідження „кісткового” віку - для визначення дефіциту осифікації:

Дефіцит осифікації  - відставання „кісткового” віку від паспортного віку

-         Консультація генетика (у т.ч. визначення каріотипу і статевого хроматину). При виключенні інших причин затримки росту (маніфестний або субклінічний гіпотиреоз, генетична патологія тощо) – обов‘язкове дослідження статевого хроматину та каріотипу всім дівчаткам із дефіцитом росту понад 2 δ, незалежно від наявності або відсутності фенотипу синдрому Шерешевського-Тернера.

-         Рівень СТГ базальний

-         ТТГ, вТ4

-         Дівчаткам - огляд гінеколога, УЗД матки, яєчників (синдром Шерешевського-Тернера)

-         Аналіз крові на токсоплазмоз

б) Додаткові

-         Електроліти крові (калій, натрій) – при необхідності

-         Рівень соматомедіну (ІПФР-І) – при можливості

-         МРТ (КТ, рентгенографія) головного мозку (при необхідності)

-         Рівень СТГ: базальний, спонтанний (нічний), після 2-х стимулюючих проб

 

 

 

Сімейно – конституційна затримка росту

Код МКХ 10 - Е-34.3

  1. Сімейна низькорослість

Анамнез:

-       В сімейному анамнезі є випадки низькорослості.

-       Нормальний ріст і маса тіла при народженні;

Клініка:

-       дефіцит росту 1-3 δ;

-       пропорційна затримка  росту;

-       щорічні темпи росту нормальні.

-       Настання пубертатну своєчасне

-       Дефіцит осифікації відсутній;

-       Кінцевий зріст низький

Гормональна діагностика:

-       Селективний дефіцит СТГ: спонтанна секреція нормальна, але на одній із 2-х стимуляційних проб немає адекватного підвищення СТГ

 

  1. Спадково-конституційна затримка росту

Анамнез:

-       в сімейному анамнезі є випадки затриманого росту і статевого розвитку

-       нормальний ріст і маса тіла при народженні

Клініка:

-       дефіцит росту і маси тіла < - 2,5 δ;

-       пропорційна затримка  росту;

-       протягом першого року життя повільні темпи росту

-       у період лінійного росту (від 3-х років до пубертату) – нормальні темпи росту

-       Дефіцит осифікації 1-4 роки;

-       Затримка статевого розвитку на 2-4 роки, по типу pubertas tarda;

-       Час настання пубертатного „стрибка” росту затриманий

-       Прогноз кінцевого росту задовільний.

Гормональна діагностика:

-       Соматотропна, тиреоїна і гонадотропна функції гіпофізу, як правило, нормальні або не різко знижені.

 

 

Лікування.

Проводиться амбулаторно.

-       Повноцінне харчування, збагачене білками, мінералами та вітамінами.

-       При виявленні дефіциту СТГ – терапія препаратами соматропіну (див.нижче).

-       При відсутності гормону росту і у випадках, коли має місце помірна затримка росту - неспецифічні стимулятори росту (полівітаміни, кардонат, тощо)

-        

Покази до госпіталізації в ендокринологічне відділення:

проведення діагностичних процедур при  вперше діагностованій хворобі

Критерії ефективності лікування

 

-       Нормальні темпи росту, нормальний фізичний і статевий розвиток

-        

Профілактика – не існує

 

Диспансерне спостереження - до відсутності затримки росту

 

Дослідження, спеціалісти

Частота

Диспансерний нагляд

Педіатр/сімейний лікар (оцінка фізичного і статевого розвитку)

Ендокринолог

Рентген кисті (кістковий вік)

1 раз на 6 міс.

 

1 раз на рік

1 раз на рік

При відсутності затримки росту – зняття з обліку

 

 

 

Гіпофізарний нанізм

Код МКХ 10 - Е-23.0

 

 

Визначення: захворювання, що розвивається внаслідок первинної недостатності секреції гіпофізом соматотропного гормону (СТГ). Дефіцит СТГ може бути ізольованим, або як прояв гіпопітуїтаризм, пангіпопітуїтаризму, тобто у поєднанні зі зниженням або відсутністю секреції інших гормонів гіпофізу (АКТГ, ТТГ, ЛГ, ФСГ, ПРЛ).

 

Причини:

-         Пухлини гіпофіза, ЦНС, краніофарінгіома (більш, ніж у 10% дітей з краніофарінгіомою затримка росту – єдиний симптом)

-         Близько 15% дітей з дефіцитом СТГ мають аномалії гіпофіза, у т.ч. вроджені (eктопія, пусте або зменшене турецьке сідло).

-         Інфільтративні процеси (саркоїдоз)

-         Травматичні ураження

-         Токсоплазмоз

-         аутосомно-рецесивне успадкування

-         ідіопатичні форми

 

Критерії діагностики:

1. Клінічні:

-       Анамнез:

нормальний зріст і маса тіла при народженні, затримка росту діагностується з 2 років

Часто спадковий характер затримки росту

Швидкість росту після 4-х років життя не перевищує 2-3 см на рік;

-       Будова тіла пропорційна;

-       Дефіцит росту зазвичай > 2 δ;

-       Помірне тулубне ожиріння;

-       Пізнє прорізування і пізня зміна зубів;

-       Нахил до гіпотонії, брадикардії,

-       Прояви гипогонадотропізму (крипторхізм та мікропенія при народженні).

-       Кетотичні гіпоглікемії

-       Коротка шия, широке обличчя, велика голова (по відношенню до тулуба);

-       Зморшкувата, витончена шкіра

-       Волосся на голові густе, вторинне оволосіння відсутнє, не з’являється воно і в період несправжнього пубертатну;

-       Розумовий розвиток нормальний або дещо знижений;

-       Ознаки гіпокортицизму можуть проявлятись лише при лікуванні тиреоїдними гормонами, на фоні стресових ситуацій.

2. Параклінічні методи:

а.      Обов‘язкові

-       Рентгенографія кісток кистей: дефіцит осифікації понад 2 роки („кістковий” вік відстає від паспортного більше, ніж на 2 роки);

-       МРТ головного мозку

-       Низький рівень СТГ (< 7 нг/мл) у відповідь на проведення 2-х стимуляційних тестів (інсулін-індукована гіпоглікемія, леводопа, клонідін, та глюкагон) - за умови еутиреоїдного стану;

-       Зниження рівня ТТГ, вТ4, в пубертатному періоді – також ЛГ та ФСГ;

-       Низький рівень ІПФР-І (при можливості)

б.      Додаткові

-       Зниження рівня АКТГ (при можливості), в пубертатному періоді – також ЛГ та ФСГ);

-       Проведення глюкозо-толерантного тесту

-       Аналіз крові на токсоплазмоз

 

Лікування

 

Основним патогенетичним методом лікування є довічна терапія людським гормоном росту. Лікування починають відразу після встановлення діагнозу гіпофізарного нанізму. Призначають препарати рекомбінантного генно-інженерного соматропіну в добовій дозі 0,026-0,035 мг/кг маси тіла (0,07-0,1 МО/кг) під шкіру на ніч 6-7 разів на тиждень. За умови своєчасно розпочатого лікування (з перших років життя) кінцевий зріст дитини – нормальний.

При досягненні прийнятного росту та остаточному злитті епіфізарних щілин – продовжити лікування препаратами соматоропіну в добовій дозі, що становить 1/3 – ¼ від дитячої дози (в середньому - 0,05-0,1 мг/кг/ тиждень), що вводиться щоденно. Контролем  ефективності лікування є рівень ІПФР-І.

За наявності дефіциту інших тропних гормонів гіпофізу - замісна терапія відповідними препаратами (див. протокол „Гіпопітуїтаризм”):

-         При гіпотиреозі призначають лівотироксин (див. протокол „Гіпотиреоз”)

-         Корекцію статевого розвитку починають після закриття зон росту (як правило, після 15-18 років). Спочатку призначають гонадотропні препарати, потім статеві гормони.

Важливим компонентом лікування є повноцінне харчування, збагачене білками та вітамінами.

 

Покази до госпіталізації в ендокринологічне відділення: проведення діагностичних проб при вперше виявленій хворобі

 

Критерії ефективності лікування

-       Нормальні темпи росту, фізичний і статевий розвиток,

-       Нормальний рівень ІПФР-І (соматомедіну С)

 

Диспансерне спостереження - довічне:

Діагностичні дослідження і консультації

Дослідження, спеціалісти

Частота

Ендокринолог (оцінка фізичного і статевого розвитку)

Генетик

Окуліст, невролог, гінеколог

Клінічний аналіз крові, сечі.

СТГ (фон, нічний пік, проби)

ІПФР-І (соматомедін С)

ТТГ, в Т4, ЛГ, ФСГ, ПРЛ, тестостерон,

Рівень глюкози крові, сечі

МРТ головного мозку (при відсутності - Ro у 2-х проекціях)

Рентген кисті (кістковий вік)

1 раз на 6 місяців

1 раз

1 раз на рік

1 раз на 3-6 міс.

1 раз

1 раз на 6-12 міс.

1 раз, далі – по потребі

1 раз на 6 міс

1 раз на рік

1 раз на рік

 

 

Ізольована недостатність СТГ

Причини:

-         Аномалії гіпофізу з дефіцитом лише СТГ (інші тропні гормони – в нормі).

-         Випадіння секреції соматоліберину

-         Синтез аномального СТГ

-         Тип успадкування аутосомно-домінантний (тип В) або аутосомно-рецесивний (тип А)

Класифікація:

1.      Виражений дефіцит СТГ

2.      Частковий дефіцит СТГ

3.      Селективний дефіцит СТГ, нейросекреторна дисфункція (порушення катехоламінової, дофамінергічної, серотонінергічної регуляції секреції СТГ)

Критерії діагностики:

  1. Клінічні:

Анамнез:

-         Затримка росту – з перших місяців життя

-         Клініка нагадує гіпофізарний нанізм, але не характерна зморшкуватість шкіри.

-         Пропорційне зниження росту

-         Ожиріння рівномірне

-         Психо-моторний розвиток нормальний чи дещо затриманий.

-         Пубертат спонтанний, при відсутності лікування настає на 3-5 років пізніше. У хлопчиків можливий пубертатний стрибок  росту завдяки наявності андрогенів.

-         Помірна затримка статевого розвитку, але фертильність збережена.

-         Часто – гіпоглікемії.

 

  1. Параклінічні

а.      Обов‘язкові

-       Дефіцит осифікації („кістковий вік” відстає від паспортного)

-       Виражений дефіцит: знижена спонтанна секреція СТГ (чим нижче – тим гірше прогноз кінцевого росту), стимульована секреція СТГ - нижче 7 нг/мл

-       Частковий дефіцит: знижений спонтанна секреція СТГ (не так виражена), стимульована секреція СТГ – 7-10 нг/мл

-       Селективний дефіцит:

Спонтанна секреція знижена, а після стимуляції – адекватне підвищення СТГ.

При проведенні 2-х стимуляційних проб: одна – нормальна, інша – знижена;

або якщо спонтанна секреція нормальна, але на одній із проб немає адекватного підвищення СТГ (зазвичай це спостерігається при сімейній низькорослості)

-       Проведення глюкозо-толерантного тесту

б) Додаткові

-       Низький рівень ІПФР-І

-       Аналіз крові на токсоплазмоз

 

 

Лікування:

Призначають препарати соматропіну – див. вище.

Прогноз для росту гірше у хворих зі зниженою спонтанною, а не стимульованою секрецією СТГ.

Покази до госпіталізації в ендокринологічне відділення: проведення діагностичних проб при вперше виявленій хворобі

 

Критерії ефективності лікування

-       Нормальний фізичний і статевий розвиток, темпи росту

 

Диспансерне спостереження - довічне:

 

Дослідження, спеціалісти

Частота

Ендокринолог

Окуліст, невролог, гінеколог

Клінічний аналіз крові, сечі.

ІПФР-І (соматомедін С)

в Т4, тестостерон, естрадіол

Рівень глюкози крові, сечі

МРТ головного мозку (при відсутності - Ro в 2-х проекціях)

Рентген кисті (кістковий вік)

1 раз на 6 міс.

1 раз на рік

1 раз на 3-6 міс.

1 раз на 6-12 міс.

по потребі

1 раз на 6 міс.

1 раз на рік

1 раз на рік

 

 

 

Церебральний нанізм

Код МКХ 10 - Е-23.0

 

Визначення: Гіпоталамічний (церебральний нанізм) - захворювання, що характеризується затримкою росту внаслідок дефіциту соматотропного гормону (СТГ), спричиненого зниженням  секреції у гіпоталамусі соматотропін-релізінг гормону.

Критерії діагностики

1.        Клінічні:

Анамнез:

-       травма в родах;

-       гіпоксія плода;

-       низька маса тіла при народженні, яка не відповідає терміну гестації;

-       відставання в фізичному розвитку має місце на першому році життя;

Клініка:

-       Дефіцит росту - 1-2 δ;

-       Часто має місце зниження розумового розвитку аж до олігофренії різного ступеню важкості;

-       Статевий  розвиток, як правило, нормальний, інколи – прискорений;

-       Відбувається спонтанний пубертат, іноді – з випередженням;

-       Можливі диспропорційна будова тіла, макро- або мікроцефалія, акромікрія, неправильний ріст зубів, трофічні зміни шкіри і її придатків;

2.        Параклінічні:

1.1.                Обов‘язкові

-       Дефіцит осифікації 2-5 років;

-       При  рентгенографії черепа спостерігаються ознаки внутрішньочерепної гіпертензії (пальцеві вдавлення тощо);

-         Соматотропна функція гіпофізу знижена, викид СТГ під час проведенні стимуляційних тестів < 7,0 нг/мл;

-         Проведення глюкозо-толерантного тесту;

-         Аналіз крові на токсоплазмоз.

2.1.                Додаткові

-         Рівень ЛГ, ФСГ, ПРЛ, як правило, нормальний;

-         Інколи  спостерігається зниженні рівня ТТГ, вТ4;

-         ІПФР-1 – знижений.

 
Лікування

-         Повноцінне харчування, збагачене білками, мінералами та вітамінами.

-         Призначають препарати соматропіну в добовій дозі 0,026-0,035 мг/кг маси тіла (0,07-0,1 МО/кг) під шкіру на ніч 6-7 разів на тиждень. Лікування слід починати якомога раніше і воно повинно бути довготривалим.

-         Під контролем невропатолога призначається лікування внутрішньочерепної гіпертензії (дегідратаційна терапія), для покращення метаболізму в мозку (ноотропні препарати, глютамінова кислота).

-         За прискореного статевого розвитку, коли прогнозується недостатній кінцевий ріст - для пролонгації пубертату та уповільнення завершення осифікації - аналоги люліберіну (трипторелін) та антиандрогени (ципротерона ацетат).

-         Для уповільнення закриття зон росту в пубертаті, гальмування осифікації - вітамін С в великих дозах.

-         Неспецифічні стимулятори росту (гепатопротектори), калію оротат (легкий анаболічний препарат) - по 2 тижня, перерви 1-2 міс, вітаміни В1, В12, глютамінова кислота.

-         За наявності гіпотиреозу, у т.ч. субклінічного проводиться терапія лівотироксином (див. протокол „Гіпотиреоз”).

 

Покази до госпіталізації в ендокринологічне відділення: проведення діагностичних проб при вперше виявленій хворобі

 

Критерії ефективності лікування

-       Нормальний фізичний і статевий розвиток, темпи росту

 

Диспансерне спостереження - довічне

Дослідження, спеціалісти

Частота

Ендокринолог (оцінка фізичного і статевого розвитку)

Окуліст, невролог, гінеколог

Клінічний аналіз крові, сечі.

ІПФР-І (соматомедін С)

вТ4, 17-КС, тестостерон (естрадіол)

Рівень глюкози крові, сечі

МРТ головного мозку (при відсутності - Ro в 2-х проекціях)

Рентген кисті (кістковий вік)

1 раз на 6 міс.

1 раз на рік

1 раз на 3-6 міс

1 раз на 6-12 міс.

по потребі

1 раз на 6 міс.

1 раз на рік

1 раз на рік

 

 

 

Директор Департаменту організації та

Розвитку медичної допомоги населенню

 

Р.О. Моісеєнко