ВІЛ-енцефалопатія та інші неврологічні прояви ВІЛ інфекції

Неврологічні прояви та судинні порушення ВІЛ інфекції.

ВІЛ-енцефалопатія та інші неврологічні прояви ВІЛ інфекції.

Нервова система є однією з мішеней ВІЛ інфекції.

Клінічні ознаки ураження нервової системи частіше зустрічаються у дітей ніж у дорослих (16% і 5% відповідно), серед дітей - у віці до 2–ох років частота неврологічних проявів сягає 66-75%.

Класифікація уражень нервової системи у дітей з ВІЛ-інфекцією:

ВІЛ-енцефалопатія

опортуністичні інфекції центральної нервової системи

новоутворення

цереброваскулярні хвороби

ураження нервової системи в наслідок дії АРВ препаратів.

ВІЛ-енцефалопатія.

Синдром ураження нервової системи, що виникає в наслідок безпосередньої руйнівної дії ВІЛ на центральну нервову систему і проявляється у формі емоційних, когнітивних, рухомих, мовних порушень, негативних змін в здатності до навчання, опануванні навиків, поведінці.

Аналіз світового досвіду свідчить, що на початку епідемії ВІЛ-інфекції

у 50-90 % дітей спостерігались важкі неврологічні прояви, пов’язані з розвитком ВІЛ-енцефалопатії.

Розширення доступу до АРВ терапії зменшило ризик ускладнень із боку нервової системи до 16-23% (J AIDS Hum Retroviral 1997;14:442-50).

Однак, не всі антиретровірусні препарати здатні проходити гематоенцефалічний бар’єр, що призводить до створення окремого резервуару ВІЛ в організмі.

Клінічні прояви ВІЛ-енцефалопатії є ознакою СНІДу, найбільш важкий її перебіг притаманний дітям раннього віку, які отримали інфекцію вертикальним шляхом. (Am J Dis Child 1988;142:1).

Важкість клінічних проявів ВІЛ-енцефалопатії у дитини залежить від:

стадії хвороби, імунного статусу, рівня вірусного навантаження у матері

строків реалізації і темпів прогресування ВІЛ-інфекції в дитини.

Варіанти перебігу та клінічні прояви ВІЛ-енцефалопатії надані в таблиці 1.

Клінічні варіанти та ознаки ВІЛ-енцефалопатії у дітей.

Таблиця 1

Прогресуюча енцефалопатія.
*Підгострий тип*	*«Плато» тип*
Втрата раніше придбаних навиків: мовних, моторних	Придбані навики не втрачаються, але подальший розвиток дитини - значно уповільнено
Прогресуючі рухомі порушення (зазвичай симетричні): порушення тонкої моторики порушення грубої моторики у дітей раннього віку - спастична тетраплегія або м’язова гіпотонія у старших дітей - спастична диплегія або м’язова гіпотонія порушення жування, ковтання дизартрія окуломоторні дисфункції (ністагм, страбізм) парез лицевого нерву	Рухомі дисфункції (не прогресуючі в часі та проявах), частіше спастична диплегія
Придбана мікроцефалія	Придбана мікроцефалія
Соціальна дезадаптація, апатія деменція
Втрата когнітивних функцій, деменція	Затримка темпів когнітивного розвитку корелює із затримкою росту голови (мозку)
Пірамідна недостатність
Екстра пірамідна недостатність (брадикінезія, чутлива до L-допа)
Мозочкові порушення (атаксія, тремор, порушення ходи, тощо)
Судоми, розвиваються 16-18% дітей, в більшості фебрильного характеру, по типу інфантильних міоклоній
Швидкий розвиток клінічних ознак (1-2 тижні), рідше – повільний	Повільний розвиток клінічних ознак
Статична енцефалопатія.
Затримка психомоторного розвитку без ознак прогресу (стабільний дефіцит)
Придбані навики не втрачаються, подальший розвиток дитини продовжується, але уповільнено
Стабільно низький коефіцієнт інтелекту
Рухомі порушення, без ознак прогресування
Етіологічні чинники : безпосередня дія ВІЛ, внутрішньоутробна експозиція токсичних речовин, наркотиків, алкоголю, недоношеність, ускладнення перінатального періоду, порушення харчування, метаболічні, ендокринні, для старших дітей – психоціальні умови.

Діагностика.

Специфічних діагностичних маркерів ВІЛ-енцефалопатії не існує. Діагноз базується на анамнестичних та фізикальних даних. Всі діти, які народжені ВІЛ позитивними жінками, до встановлення остаточного інфекційного статусу, а також ВІЛ-інфіковані діти потребують проведення систематичного моніторингу фізичного, моторного, нервово-психічного та розумового розвитку за участю невролога, психіатра, психолога, логопеда, педагога згідно стандартів для дітей різник вікових груп.

Додаткові методи дослідження нервової системи при підозрі на розвиток ВІЛ-енцефалопатії.

1. Комп’ютерна томографія головного мозку/ магнітно резонансна томографія головного мозку. Найбільш типовими змінами, що вказують на користь діагнозу ВІЛ-енцефалопатія є:

атрофія мозку/ мозочку

вентрикулоділятація

вогнищеві зміни у білій речовині головного мозку

вогнища звапнення в базальних гангліях.

2. Дослідження спинномозкової рідини. Часто-густо в дитини спостерігається нормальний ліквор. Зміни ліквору, притаманні ВІЛ-енцефалопатії, можуть супроводжуватись наступними ознаками:

збільшення вмісту білка (білково-клітинна дисоціація)

помірний лімфоцитарний плеоцитоз.

Для підтвердження діагнозу доцільним є визначення кількості РНК ВІЛ в спиномозковій рідині.

3. Дослідження з метою виключення опортуністичних інфекцій (таблиця 4 даного розділу).

4. Електроенцефалографія:

можуть зустрічатись вогнища патологічного збудження мозку.

Лікування ВІЛ енцефалопатії.

1. Антиретровірусна терапія.

Антиретровірусні препарати, які здатні проходити гематоенцефалічний бар’єр і накопичуватись в центральній нервовій системі наведені в таблиці 2.

Антиретровірусна терапія ВІЛ-енцефалопатії.

Таблиця 2

Інгібітори зворотної транскриптази

(в порядку потенційної ефективності щодо ВІЛ-енцефалопатії)

Зидовудин

Ставудин

Абакавір

Діданозин

Ламівудин

Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази

(в порядку потенційної ефективності щодо ВІЛ-енцефалопатії)

Невірапін

Іфавіренц

Інгібітори протеази

(в порядку потенційної ефективності щодо ВІЛ-енцефалопатії)

Індінавір

Рітонавір

Саквінавір

Нельфінавір

Ампренавір

2. Нейропротективне (патогенетичне) лікування.

Основні препарати нейропротекторної дії надані в таблиці 3.

Патогенетична терапія ВІЛ енцефалопатії.

Таблиця 3

Препарат(и)	Механізм дії	Рекомендації до призначення
Глюкокортікоіди	Протизапальний Знижує продукцію цитокінів	Підгострий тип прогресуючої енцефалопатії: 1-2 мг/кг на добу по преднізолону. Тривалість лікування: 7-14 днів
Пентоксифілін	Антагоніст TNFa, поліпшує капілярний кровобіг, поліпшує реологію крові	Дози для дітей не встановлено.
Немодіпін	Блокатор кальцієвих каналів	Дози для дітей не встановлено.
a-ліпоєва кислота	Антиоксидант Інгібітор метаболітів арахідонової кислоти	0.3 - 0.5 мл/кг маси тіла на добу довенно одноразово; 5-10 мг/кг маси тіла на добу per os одноразово

Симптоматичне лікування .

Включає проведення наступних заходів:

знеболення

підбір проти епілептичних препаратів при наявності судом

подолання рухомих порушень та спастичних проявів (ЛФК, масаж, антиконтрактурні укладки, ортопедичне взуття)

корекція поведінки

логопедична корекція

педагогічна корекція і організація навчання за програмами для дітей з когнітивним дефіцитом

харчування збагачене вітамінами.

Застосування психостимуляторів, нейролептиків, седативних засобів потребує урахування лікарських взаємодій з антиретровірусними препаратами та моніторингу токсичності.

Інші ураження нервової системи наведені в таблиці 4.

Варіанти ураження нервової системи у дітей з ВІЛ-інфекцією.

Таблиця 4

*Опортуністичні інфекції центральної нервової системи.*
Цитомегаловірус	Підгострий, або хронічний енцефаліт, вентрикуліт Гострий радікуломієліт Гостра або підгостра невропатія
Вірус простого герпесу	Гострий або підгострий енцефаліт
Вірус вітряної віспи	Гострий або підгострий енцефаліт
JC вірус (papova-вірус)	Прогресуюча мультифокальна лейкоенцефалопатія (частота у дітей менше 1% )
Candida	Менінгіт, абсцес
Aspergillum	Менінгіт, абсцес
Cryptococcus	Менінгіт (частота у дітей менше 1% )
Бактеріальні інфекції центральної нервової системи: Strep. pneumonia Strep.B HIB E.coli Staph.aureus	Менінгіт (частота у дітей 4-11%)
Toxoplasma	Енцефаліт, абсцес (частота у дітей менше 1%)
*Неопластичні процеси центральної нервової системи.* 1. Мультифокальна В-клітинна лімфома - найчастіший варіант злоякісних новоутворень ЦНС. Розвивається підгостро. Основні клінічні ознаки: ментальні порушення; головний біль; зміна поведінки; судоми; вогнищева неврологічна симптоматика. Локалізація: базальні ганглії; таламус. Лікування: опромінення; стероїди; системна хіміотерапія. Прогноз: поганий. 2. Метастази злоякісних пухлин у дітей в центральну нервову систему. Можуть викликати розвиток менінгеального синдрому.
*Цереброваскулярні захворювання центральної нервової системи.* Інсульти у дітей є однією з найчастіших причин вогнищевої неврологічної симптоматики. Типи інсультів: ішемічні і геморагічні. Причини ішемічних інсультів: емболія; васкуліт(HZV інфекція); васкулопатія Вілізієвого кола (вірусне ураження судинної стінки). Причини геморагічних інсультів: коагулопатія; васкуліт.
*Периферична невропатія.* Причини: демієлінізуючі процеси; дія АРВ препаратів (ставудин, диданозин, їх комбінація); інфекції (HZV).

Невідкладні неврологічні стани у дітей з ВІЛ-інфекцією.

До зазначених станів відносяться порушення свідомості та епілептичні приступи (Pediatr.Emerg.Care 7(1991),99-105).

Основні причини розвитку порушень свідомості у дітей:

інфекції

злоякісні новоутворення

порушення мозкового кровотоку.

ВІЛ-енцефалопатія може стати причиною розвитку судом у випадках швидкого розвитку і прогресування симптомів. Зазначений варіант розвитку енцефалопатії зустрічається не часто та притаманний дітям раннього віку.

Диференційний діагноз судомних станів у дітей наведено в таблиці 5.

Диференційний діагноз судомних станів у дітей.

Таблиця 5

Патологія.	Етіологія.
Бактеріальний менінгіт	Strep. pneumonia HIB E. coli Salmonella
Опортуністичні інфекції	Toxoplasma gondii Cryptococcus neoformans Candida albicans Mycobacterium tuberculosis MAC
Вірусні інфекції	CMV HSV
Злоякісні новоутворення	Лімфома
Крововилив та інфаркт головного мозку	Імунна тромбоцитопенія Придбані коагулопатії
ВІЛ-енцефалопатія з швидко прогресуючим розвитком	Можливий розвиток інфаркту мозку
Хвороби (стани), які викликають судоми у дітей з нормальним імунітетом	Черепно-мозкова травма Інтоксикації Метаболічні порушення

Діагностичні критерії основних причин судом.

Таблиця 6

Причина	Дані лабораторних та інструментальних досліджень
Бактеріальний менінгіт	СМР: нейтрофільний плеоцитоз, зниження рівня глюкози, підвищення рівня білку, позитивний тест по Граму, позитивний бак. посів
Токсоплазмоз	Поодинокі або багаточисельні кільцеподібні ділянки накопичення контрасту на КТ з контрастуванням
Криптококовий менінгіт	Збудник виявляється в СМР підчас дослідження мазка з контрастуванням тушшю або методами виявлення криптококового антигену
Вірусний менінгіт/енцефаліт	СМР: лімфоцитарний цитоз, підвищення рівня білку; при герпетичному енцефаліті - кільцеподібне накопичення контрасту (КТ з контрастуванням)
Мікобактеріальний менінгіт	СМР: лімфоцитарний цитоз, значне підвищення рівня білку, зниження рівня глюкози, можливо спостерігати об’ємне утворення на КТ
Злоякісні новоутворення	Об’ємне утворення на КТ
Крововилив в ЦНС та інфаркт мозку	На КТ ознаки крововиливу, набряк, зниження щільності мозкової тканини

Алгоритм обстеження і лікування дітей з епілептичними припадками.

Оцінка та підтримка стану дихання, кровообігу, встановлення венозного катетера;

Інтубація трахеї, якщо неможливі нормальна вентиляція та киснева терапія;

Якщо припадок не припиняється самостійно:

через 5-10 хвилин ввести діазепам в дозі 0.05-0.1 мг/кг в/в;

Якщо припадок не припиняється:

ввести діфенін

15-20мг/кг в/в (вводити повільно із швидкістю 0.5-0.75 мг/кг/хвилина),

або фенобарбітал 10 мг/кг в/в

(вводити повільно, спостерігати за можливими ознаками пригнічення дихання)

Стабілізація стану

Є лихоманка Лихоманки немає

« ¯

Є ознаки ВЧТ або Немає ознак ВЧТ або КТ

вогнищеві неврологічні вогнищевих неврологічних ¯

симптоми симптомів Немає ознак

¯ ¯ об’ємного

Антибіотики в/в Люмбальна пункція процесу

¯ ¯ ¯

Люмбальна пункція, Антибіотики в/в Люмбальна пункція

за відсутності ¯ ¯

протипоказів Специфічна терапія Специфічна терапія

Специфічна терапія

Моніторинг неврологічного стану у дітей з перінатальним контактом та інфікованих ВІЛ.

Таблиця 7

Контроль параметрів фізичного розвитку (маса тіла, довжина тіла окружність голови, грудної клітини)	до 6 місяців – 1 раз на місяць 6 - 12 місяців – 1 раз на 3 місяці 1 - 4 роки – 1 раз на 6 місяців 5 - 14 років – 1 раз на рік
Контроль набутих навиків (проводиться за участю педіатра, невролога, психолога, педагога, логопеда)	до 1 року – 1 раз на місяць 1 - 4 роки – 1 раз на 6 місяців 5 - 14 років – 1 раз на рік
Нейросонографія	Одноразово до 1 року всім дітям, частіше - за показами
Електроенцефалографія	Дітям, які мали епізод(и) судом – 1 раз на рік, частіше за призначенням невролога
Огляд очного дну	1 раз на рік, частіше - за показами

Диспансерний нагляд за дітьми, які мають прояви ВІЛ енцефалопатії (проводиться за участю педіатра, невролога, психолога, педагога, логопеда).

Таблиця 8

Контроль параметрів фізичного розвитку	До 3-х років: 1 раз на 3 місяці 4 – 14 років: 1 раз на 6 місяців
Контроль набутих навиків	До 3-х років: 1 раз на 3 місяці 4 - 7 років: 1 раз на 6 місяців 8 - 14 років: 1 раз на рік
Оцінка розумового розвитку (визначення IQ)	1 раз на рік, незалежно від віку
Оцінка здатності до навчання	В 5 - 6 років, в подальшому 1 раз на рік
Нейросонографія	Одноразово до 1 року всім дітям, частіше - за показами
КТ/МРТ головного мозку	1 раз на 3 роки, частіше - за показами
Електроенцефалографія	Дітям, які мали епізод(и) судом – 1 раз на рік, частіше - за призначенням невролога
Огляд очного дну	1 раз на рік, частіше - за показами

Література.

1. Bartlett J.G. Pocket Guide to Adult HIV/AIDS Treatment (January 2005).– Johns Hopkins University.– 2005.– 80p.

2. The Sanford Guide to HIV/AIDS Therapy 10th Ed.,2001

3. S.L. Zeichner, J.S. Read. Textbook of pediatric care.,2005

4. Treating opportunistic infections among HIV-exposed and infected children. Recommendations from CDC, the National Institutes of Health, and the Infectious Diseases Society of America.- 2004- http:// www.aidsinfo.nih.gov/duidelines.

5. Бартлетт Дж. «Клинический подход к лечению ВИЧ-инфекции»., 2003

6. Международная инициатива по борьбе с детским СПИДом

медицинского колледжа Baylor College of Medicine «Учебный курс по ВИЧ

для медицинских работников.»., 2003

7. Протоколы ВОЗ для стран СНГ по предоставлению помощи и лечению

ВИЧ-инфекции., 2004

ВІЛ-кардіопатія та судинні порушення.

Причини ураження серця в дітей з ВІЛ-інфекцією остаточно не відомі, але достовірним є факт виділення РНК ВІЛ з кардіоміоцитів (J Am Coll Card 1999;34(3):857-865).

Фактори ризику розвитку кардіальних уражень у дітей:

енцефалопатія

виснаження (наявність Вастінг синдрому)

низький рівень CD4+

швидкий прогрес хвороби, особливо в дітей до року

вроджені вади серця

розвиток і важкий перебіг лімфоідно-інтерстиціального пневмоніту

конфекція з вірусом Епштейн-Бара, цитомегаловірусом

застосування медикаментів з кардіотоксичною дією, в тому числі АРВ препаратів, засобів для лікування злоякісних новоутворень.

Наявність ознак уражень серця корелює із тривалістю життя дитини (J Pediatrics2002 141:3 327-34).

ВІЛ-енцефалопатія може призводити до порушення функції вегетативної частини нервової системи, що, в свою чергу, спричиняє розвиток аритмії і раптову смерть дитини (J Am Med. Assoc. 1993 269: 1869-75).

Серцево-судинні захворювання у дітей з ВІЛ інфекцією включають наступні клінічні варіанти:

ділятаційна кардіоміопатія

дисфункція лівого шлуночка

легенева гіпертензія

інфекційні ураження серця (ендокардит, міокардит, перикардит з тампонадою серця)

застійна серцева недостатність

аритмія

порушення ліпідного обміну та передчасний атеросклероз.

Частота розвитку ВІЛ кардіопатії у дорослих становить 6-8%, достатніх статистичних відомостей що до дітей не має, однак дисфункція лівого шлуночка зустрічається у 29 – 74 % дітей(JAMA 1998).

Ознаки порушення функції лівого шлуночка у дітей за своєю частотою корелюють з клінічними проявами ВІЛ-енцефалопатії(N Engl J Med 1992;327(18):1260-1265). Наявність дисфункції лівого шлуночка - незалежний прогностичний фактор ризику летальності у дітей (Circulation 2000; 102(13):1542-1548). Ендокардит спостерігається у 8 з 81 дитини із встановленою ВІЛ інфекцією(JAMA 1998). За даними проспективного когортного дослідження, сумарна захворюваність на застійну серцеву недостатність у дітей, протягом 2-х років спостереження, становила 12% (Pediatrics 1999;104(2):e14).

Семіотика серцево-судинних проявів у дітей з ВІЛ інфекцією:

· загальна слабкість

· блідість шкіри, ціаноз

· кашель, задишка, аускультативно над легенями - сухі та вологі хрипи

· підвищене потовиділення, особливо під час харчування, або невеликому фізичному навантаженні

· нудота і блювота

· синкопальні приступи

· затримка фізичного розвитку

· болі в області серця

· у важких випадках – набряки, деформація кінцевих фаланг та грудної клітини, формування «серцевого горбу», тощо.

Інтерпретація ознак та ймовірна етіологія кардіальних уражень у дітей.

Таблиця 1

Симптоми	Основні кардиальні причини розвитку	Некардинальні причини розвитку
Клінічні дані.
Слабкість, задишка при навантаженні	Вроджена вада серця	Мальнутріція, хронічні інфекції, депресія, анемія
Блідість	Вроджена вада серця	Мальнутріція, хронічні інфекції, анемія
Ціаноз	Вроджена вада серця, структурні зміни в серці іншого походження, порушення кровообігу	Хвороби легень, метгемоглобінемія
Персистуючі дихальні розлади: кашель, важке дихання з присвистом, задишка, тахіпное,	Вроджена вада серця	Хвороби легень
Підвищене потовиділення підчас їжі	Вроджена вада серця	Хвороби легень, хронічні інфекції
Нудота, блювота	Органомегалія на тлі вродженої вади серця	Гастроінтестінальні хвороби
Синкопальні та пресинкопальні стани	Аритмія, зниження фракції викиду	Неврологічні хвороби, анемія, гіпоглікемія
Затримка росту	Будь-які ураження серця	Ендокринні хвороби, нефропатія, хронічні інфекції, хвороби ШКТ
Біль в грудній клітині та області серця	Сепсис, міокардит, аритмія, ішемія	Хвороби ШКТ, легень, хребта
Фізикальні дані.
Тахікардія	Будь-яка патологія серця	Анемія, сепсис, лихоманка, дегідратація, дія медикаментів
Брадикардія	Будь-яка патологія серця	Хвороби нирок, нервової системи, дія медикаментів
Гіпертензія	Кардіопатія	Хвороби нирок, енцефалопатія
Гіпотензія	Будь-яка патологія серця	Дегідратація, сепсис, енцефалопатія
Візуальне розбухання та напруження югулярних вен	Вроджена вада серця, перикардіальна тампонада	Хвороби легень
Важке дихання з присвистом, хрипи в легенях	Вроджена вада серця	Хвороби легень
Відхилене від звичайного положення серцевого товчка	Перикардит, міокардит, кардіопатія	Сепсис, пневмоторакс
Змінений S2	Кардіопатія, структурні зміни в серці	Підвищення легеневого тиску
Змінений S3/S4	Вроджена вада серця	Сепсис, анемія, дегідратація , лихоманка
Шум в серці	Вроджена вада серця, структурні зміни клапанів	Хвороби легень, ендокардит, варіант норми
Органомегалія	Вроджена вада серця	Хвороби печінки, сепсис
Зниження перфузії	Зниження фракції викиду і порушення кровообігу на тлі кардіальних уражень	Анемія, сепсис
Дезорієнтація	Зниження фракції викиду і порушення кровообігу на тлі кардіальних уражень	Енцефалопатія, сепсис
Набряки, асцит, олігоурія	Вроджена вада серця	Хвороби нирок, печінки, анасарка

Ділятаційна кардіоміопатія.

Етіологія не відома, однак вважається, що певне значення в розвитку патології відіграють наступні чинники:

мітохондріальна токсичність від прийому AZT (Ann Intern Med 1992;116:311);

безпосереднє ураження кардіоміоцитів ВІЛ (N Engl J Med 1998;339:1093);

дефіцит L-карнитину( AIDS1992;6:203) та селену(J Parenteral Ent Nutr 1991;15:347).

Супроводжується залученням лівого або обох шлуночків, останні – збільшуються і втрачають відповідну контрактильну здатність. Прогресування призводить до розвитку серцевої недостатності та порушення кровообігу.

Діагностика.

Основні клінічні ознаки: прояви серцевої недостатності, приглушення серцевих тонів, аритмія, систолічний шум в наслідок недостатності мітрального клапану, розширення меж серця, можливий розвиток ритму «галопа», синкопальні стани.

Рентгенографічні дані на користь ділятаційної кардіоміопатії:

збільшення розмірів серця (кардіомегалія)

збільшення кардіоторакального індексу

посилення легеневого кровотоку.

ЭхоКГ – ознаки ділятаційної кардіоміопатії:

зниження функції лівого шлуночка, фракція викиду зменшується на 50% і більше.

ЕКГ – ознаки ділятаційної кардіоміопатії:

зниження вольтажу

ознаки перевантаження лівого шлуночка і лівого передсердя

стійкі порушення ритму та провідності.

Лікування.

ВААРТ

Інгібітори АПФ (еналапріл, каптопріл, тощо.)

Діуретики (гідрохлортиазид, фуросемід )

Серцеві глікозиди.

Дисфункція лівого шлуночка.

Етіологія не відома, спостерігається порушення структури та функції лівого шлуночка, прогресування призводе до серцевої недостатності. Розвивається в дітей до 2-х років і, зазвичай, має асимптоматичний перебіг. Kлінічні ознаки патології можуть з’явитись у будь-який період життя ВІЛ-позитивної дитини. Прогресування дисфункції лівого шлуночка спричиняє формування ділятаційної кардіопатії (Circulation 2000; 102(13):1542-1548) та супроводжується порушенням серцевого ритму. Потовщення стінки лівого шлуночка може мати місце при збереженні його функції. Взаємовідносини товщини стінки та ступеня дисфункції лівого шлуночка, в контексті причинно-наслідкових зв’язків, є незрозумілими.

Діагностика.

ЭхоКГ – дані:

зниження фракції викиду

потовщення стінок лівого шлуночка.

Лікування.

Інгібітори АПФ (еналапріл, каптопріл, тощо)

b-адреноблокатори (пропранолол, метопролол, тощо)

Легенева гіпертензія.

Етіологія та механізми розвитку не встановлено (Ann NY Acad Sci 2001;946:82).

Зустрічається рідко, зв'язок з кількістю СD4+ клітин не встановлено. Легенева гіпертензія у ВІЛ позитивних хворих має гістологічні зміни, які подібні до первинної легеневої гіпертензії.

Діагностика.

Основні клінічні ознаки: задишка та біль в грудній клітині при фізичному навантаженні, син копальні приступи, кашель, харкотиння з домішками крові, підвищена втома.

Рентгенографічні дані:

розширення легеневого стовбура або центральних легеневих судин

ділятація правого шлуночка і правого передсердя.

ЭхоКГ – ознаки легеневої гіпертензії:

розширення правого шлуночка і правого передсердя

можлива недостатність трикуспідального клапану

систолічний тиск в a. рulmonalis, визначений за допомогою доплеру, може перевищувати 30мм рт.ст.

Лікування.

Хвороба прогресує не дивлячись на лікування.

Стандарти лікування:

діуретики

антикоагулянти

Bosentan (Tracleer) – блокатор ендотеліну-1, рівень якого підвищується при легеневій гіпертензії, дані про можливість застосування у дітей – відсутні.

Міокардит.

Ураження серцевого м’язу запального ґенезу, для якого характерним є лімфоцитарна інфільтрація з некрозами та/або дегенеративними змінами кардіоміоцитів на тлі коронаропатії (критерії Далласа).

Етіологія міокардитів.

Таблиця2

Інфекційні причини міокардитів.	Перелік основних інфекційних агентів.
Віруси	ВІЛ, Adenovirus, Coxsackie A,B, Echoviruses, HSV, Influenza A,B, HZV, CMV, EBV, Hepatitis B, Parvovirus конфекції ВІЛ із зазначеними вірусами
Бактерії	Streptococcus, Staphylococcus,Mycoplasma pneumoniae, Salmonella, Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium avium complex
Гриби	Aspergillus, Candida, Cryptococcus
Паразити	Toxoplasma gondii
Неінфекційні причини міокардитів	Перелік основних чинників.
Дія токсичних речовин і медикаментів	Алкоголь, кокаїн, сульфонамид, тетрациклін, хіміотерапевтичні препарати
Радіація
Колагенові та автоімунні хвороби	Системна червона вовчаниця, ювенільний ревматоїдний артрит, хвороба Стілла
Невстановлений агент	Хвороба Кавасакі

Діагностика.

Основні клінічні ознаки міокардиту у дітей:

задишка

біль в серці

тахікардія або брадикардія

розширення границь серця

послаблення серцевих тонів, систолічний шум - при недостатності мітрального клапану, ритм «галопа» - при кардіомегалії, поява хлопаючого тону на верхівці - при повній атріовентрикулярній блокаді, екстрасистолія

приступи пароксизмальної тахікардії.

В картині периферійної крові можуть мати місце лейкоцитоз, зсув формули вліво.

Рентгенографічні дані:

збільшення розмірів серця, в важких випадках – кардіомегалія

посилення легеневого кровоточу.

ЭхоКГ – прояви:

зниження фракції викиду

недостатність мітрального клапану

помірна гіпертрофія міжшлуночкової перегородки

збільшення порожнини лівого шлуночка.

Лікування.

Етіотропна терапія (якщо така є можливою)

Довенний імуноглобулін щомісяця

Симптоматична терапія

Застосування стероїдів є спірним

Перикардит.

Зустрічається рідше ніж ендо і міокардит, може бути інфекційної і неінфекційної природи. Процес локалізується в щілині, яка знаходиться в навколосерцевій сумці між 2-ома її листками. Внутрішній листок – зрощений з м’язовою оболонкою серця, зовнішній (власне перикард) – утворює серцеве ложе. В нормі в перикардіальній порожнині знаходиться 5–30мл рідини, створюється негативний тиск, що забезпечує щільне з’єднання обох листків.

Генез розвитку перикардитів у дітей з ВІЛ-інфекцією, як і інших уражень серця, не відомий. Запалення перикарду супроводжується розвитком випоту та накопиченням рідини в перикардіальному просторі.

Етіологія перикардитів.

Таблиця 3

Інфекційні причини перикардитів.	Перелік основних інфекційних агентів.
Віруси	Coxsackie A,B, Echoviruses, Polio, Influenza A,B, Adenovirus, HZV, CMV, EBV, Hepatitis B, Parvovirus
Бактерії	Streptococcus, Staphylococcus, кишкові Г(-) бактерії, Mycoplasma pneumoniae, HIB, Salmonella, Legionella pneumoniae, Mycobacterium tuberculosis, Actinomycec
Гриби	Aspergillum, Candida, Cryptococcus neoformans, Histoplasma capsulatum, Blastomyces dermatitidis
Паразити	Toxoplasma gondіi, Entamoeba histolytica
Неінфекційні причини перикардитів.	Перелік основних чинників.
Злоякісні новоутворення	Первинні та метастатичні пухлини
Порушення функції щитовидної залози
Білково-енергетична недостатність,
Колагенові та автоімунні хвороби	Системна червона вовчаниця, ювенільний ревматоїдний артрит, склеродермія
Інші	Саркоідоз, гіпотеріоз, токсична дія медикаментів

Основні клінічні ознаки перикардиту у дітей:

лихоманка, слабкість, підвищене потовиділення

біль в області серця, яка віддає в плече та шию

кашель

серцевий горб

серцева недостатність, порушення кровообігу, нестабільність гемодинаміки.

Діагностика.

Рентгенографічні дані: збільшення тіні серця («трапеція»)

ЭхоКГ– прояви: наявність перикардиального випоту.

Лікування.

Етіотропна терапія

Діуретики

Протизапальні препарати, в тому числі стероїди

Симптоматичні препарати

Ендокардит.

Запальне захворювання інфекційної природи, яке супроводжується інвазією збудника в клапанні структури.

Головним чином, розвивається у дітей з вродженими вадами серця.

Серед дорослих та дітей підліткового віку, в більшості, серед споживачів ін’єкційних наркотичних засобів. Найбільш типовим при ВІЛ/СНІД є ураження трикуспідального клапану.

Етіологія.

Staph. aureus, Staph. epidermidis : 50% - 70%

Streptococcus spp.: 20%

H. Influenzae

Cryptococcus

Candida

Діагностика.

Основні клінічні ознаки ендокардиту:

лихоманка

діспное

втрата ваги

загальна слабкість

поява систолічного шуму

прояви серцевої недостатності

петехіальна висипка.

ЭхоКГ– дані:

порушення структури клапанів (поява вегетацій)

клапанна регургітація.

Бактеріологічні дослідження:

(+) культура крови

Лікування.

Антимікробна терапія

Антикоагулянти

Протизапальна терапія.

* Перелік лікарських засобів та режим застосування – дивись розділ «Бактеріальні інфекції у дітей з ВІЛ/СНІД».

Артеріальна гіпертензія.

Етіологія:

васкуліт

прийом медикаментів (інгібіторів протеази)

передчасний атеросклероз

патологія нирок

розвиток резистентності до інсуліну з підвищенням тонусу симпатичного відділу вегетативної нервової системи та затримкою натрію

Діагностика, моніторинг, лікування:

контроль за артеріальним тиском

дотримання дієти із зниженим вмістом солі, холестерину

зміна образу життя, активне фізичне навантаження

систематичний контроль за рівнем ліпідів, холестерину

застосування антигіпертензійних засобів (інгібіторів АПФ, сечогінних, бета-блокаторів, тощо)

Моніторинг серцевих уражень та диспансерний нагляд за ВІЛ-інфікованими дітьми з кардіоваскулярною патологією.

Таблиця 4

Консультація кардіолога дітям без симптомів ураження серця	Один раз на рік
Консультація кардіолога дітям з симптомами ураження серця	Один раз на 3 - 6 місяців
ЕКГ дітям без симптомів ураження серця	Один раз на рік
ЕКГ дітям з симптомами ураження серця	Один раз на 3 - 6 місяців
Ехо КГ дітям без симптомів ураження серця	Один раз на 2-3 роки
Ехо КГ дітям з симптомами ураження серця	Один раз на 6 місяців, частіше - за показами
Велоергометрія	За показами
Біохімічні дослідження крові дітям без симптомів ураження серця: креатинфосфокіназа електроліти тропонін АСТ ЛДГ холестерин ліпідний профіль	За показами
Біохімічні дослідження крові дітям з симптомами ураження серця: креатинфосфокіназа електроліти тропонін АСТ ЛДГ холестерин ліпідний профіль	Один раз на 3-6 місяців

Основні лікарські засоби та їх застосування при ураженнях серця і судин у дітей з ВІЛ інфекцією.

Таблиця 5

Препарат	Доза і метод застосування	Побічні ефекти
Серцеві глікозиди.
Дігоксин	Доза насичення. 1 місяць – 2 роки: 35-60 мкг/кг 2-5 років: 30-40 мкг/кг 5-10 років: 20-35 мкг/кг 10 років і старше: 10-15 мкг/кг Доза насичення залежить від віку дитини, дається в 3 або більше прийомів, протягом часу більше, як 24 години; перша доза становить 50% загальної дози дигіталізації, подальша доза ділиться на рівні частини і призначається кожні 6-8 годин в залежності від потреби і здатності переносити. Підтримуюча доза для дітей всіх вікових груп становить 25-30% дози насичення, призначається 2-3 рази на добу в рівних пропорціях протягом дня.	Втрата апетиту, нудота, блювота, пронос, брадикардія, затримка АВ-провідності, гіпокаліемія, екстрасистолія
Строфантин	Разова доза. До 1 року: 0.1мл – 0.05% розчину; Старше 1 року: по 0.05мл на кожний наступний рік життя, але не більше 0.7-1.0 мл в 20 мл 10% розчину глюкози, в/в повільно.	Подібні до дігоксину.
Сечогінні препарати.
Гіпотіазид	1-2 мг/кг на добу, максимальна доза 4 мг/кг на добу	Гіпокаліемія, тромбоцитопенія, алергія, нудота, блювота.
Індапамін	1.25-2.5 мг/кг на добу, однократно в ранці	Не поєднувати з калійуретиками.
Тріамтерен	2-4 мг/кг на добу	Нудота, головний біль, анемія, гепатит. Протипоказаний при нирковій недостатності.
Фуросемід	1-3 мг/кг на добу	Гіпокаліемія, на поєднувати з аміноглікозидами, цефалоспоринами.
Інгібітори АПФ.
Каптоприл	0.3-0.15 мг/кг на добу в 3 прийоми	Сухість в роті, кашель, тахікардія, гіперкаліемія.
Лізинопріл	2.5 мг/кг на добу	Подібні до каптопрілу. Більша тривалість дії.
Еналапріл	0.1-0.4 мг/кг на добу	Подібні до каптопрілу. Більша тривалість дії.
b-адреноблокатори.
Бісопролол	Підліткам 0.625мг на добу, однократно. Поступове збільшення дози до 2.5 мг на добу.	Головокружіння, головний біль, депресія, порушення сну, свербіння, діарея, гіпотензія, брадикардія.
Метопролол	Підліткам 5-10мг на добу, однократно. Поступове збільшення дози до 50мг на добу в 2 прийоми.	Брадикардія, гіпотензія, депресія, сухість в роті, гіпоглікемія.
Пропранолол	0.5 - 4мг/кг на добу	Нудота, анорексія, брадикардія, гіпотензія. Поступова відміна.
Препарати метаболічної дії.
Предуктал	По ½ -1 табл.(10-20мг) тричі на день	Рідко - кишкові розлади.
Нестероідні протизапальні препарати.
Парацетамол	10-15 мг/кг на прийом кожні 4-6 годин, не більше 5 доз на добу	Висипка, нейтропенія, тромбоцитопенія, лейкопенія, жовтяниця, гепатит.
Ібупрофен	5-10 мг/кг на прийом, кожні 6-8 годин, максимальна доза 40 мг/кг на добу	Головний біль, асептичний менінгеальний синдром, нудота, пронос, гематологічні порушення, ниркова недостатність.

Застосування довенного імуноглобуліну при ВІЛ-кардіопатії.

Показання:

дисфункція лівого шлуночка

міокардит

кардіопатія.

Препарат призначається один раз на місяць в дозі 2 грами /кг маси тіла.

Механізм дії остаточно не встановлений, але доведена позитивна дія при лікуванні ВІЛ-кардіопатії.

Порядок застосування довенного імуноглобуліну – дивись розділ «Гематологічні ураження у дітей з ВІЛ/СНІД».

Кардіотоксична дія медикаментів.

Таблиця 6

Препарат	Характер токсичної дії
Зидовудин	Міопатичний синдром, міокардит, ділятаційна кардіопатія
Делавердин	Ішемія
Інгібітори протеази	Передчасний атеросклероз, дісліпідемія, резистентність до інсуліну, діабет, порушення жирового обміну
Еритроміцин	Ортостатична гіпертензія, тахикардія, брадикардія
Рифампіцин	Редукція дії серцевих глікозидів
Кларитроміцин	Пролонгація QT
Триметоприм/сульфаметоксазол	Ортостатична гіпертензія, анафілаксія, гіпокаліемія, пролонгація QT
Амфотеріцин В	Гіпертензія, аритмія, гіпокаліемія, брадикардія, ділятаційна кардіопатія, тромбофлебіт
Флуконазол Ітраконазол Кетоконазол	Пролонгація QT
Фоскарнет	Диселектролітемія
Ганцикловір	Тахікардія, гіпотензія
Пентамідин	Гіпотензія, пролонгація QT, аритмія, гіпокаліемія, синдром раптової смерті, гіпомагніемія, гіпо- або гіперглікемія
Глюкокортикоіди	Гіпертрофія міокарду, гіперглікемія, кардіоміопатія
Вінкристін	Інфаркт міокарду, аритмія, кардіоміопатія, серцева вегетативна невропатія

Література.

1. The Sanford Guide to HIV/AIDS Therapy 10th Ed., 2001.

2. S.L. Zeichner, J.S. Read. Textbook of pediatric care., 2005.

3. G.L.Mandell, R.G.Douglas, J.E.Bennett. Рrinciples and practice of infectious diseases., 1997.

4. Джон Бартлетт. «Клинический подход к лечению ВИЧ-инфекции»., 2003.

5. О.А. Мутафьян «Кардиомиопатии у детей и подростков», 2003.

6.Н.А.Белоконь, М.Б. Кубергер « Болезни сердца и сосудов у детей», 1987.

5. Nursing 2005 Drug Handbook.