Затверджено

Затверджено

наказом МОЗ України

від 03.07.2006 № 435

ПРОТОКОЛ

надання медичної допомоги хворим на гостре отруєння

Код МКХ-10:Т42 “Отруєння протисудомними, седативними, снодійними і протипаркiнсоничними препаратами”.

Код МКХ-10:Т43 “Отруєння психотропними препаратами, не класифікованими в інших рубриках”.

Клінічний діагноз: ОТРУЄННЯ ПРОТИЕПІЛЕПТИЧНИМИ ЗАСОБАМИ

Класифiкацiя протиепілептичних препаратів:

1. Похiднi гексагідропіримідина – гексамідин.

2. Похiднi барбітурової кислоти – бензонал.

3. Похідні гідантоїна – дифенін, мезантоін, фенідантін.

4. Похідні бензодіазепіна - карбамазепін (тегретол, фінлепсин), клоназепам.

5. Похідні іміда янтарної кислоти – етосуксимід, пуфемід, морфолеп.

6. Похідні вальпроєвої кислоти – депакін (конвулекс).

Отруєння протиепілептичними засобами похідними гексагідропіримiдина (гексамідин)

1. Клiнiчнi прояви отруєння.

1.1.Латентний період триває, в середньому, 1-1.5 г від моменту вживання препарату.

1.2.Середнього ступеня ваги - загальна слабість, запаморочення, атаксія, тремор, дизартрія, психічні розлади, нудота, зниження зору, ністагм.

1.3.Важкого ступеня – порушення свідомості упритул до коми, мідріаз, клоніко-тонічні судоми, блідість чи/або жовтяниця шкірних покривів, можливі геморагічної висипки, затримка сечі.

2. Дiагностичнi критерії:

● токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

● токсикологічний анамнез (зловживання медикаментозними препаратами або попередні випадки лікарських отруєнь);

● порушення функції ЦНС (загальна слабість, запаморочення, психічні розлади, порушення свідомості, атаксія, тремор, дизартрія, мідріаз, зниження зору, ністагм);

● порушення діяльності печінки та нирок (жовтяниця шкірних покривів, збільшення і хворобливість печінки, геморагiї на шкірі, носові чи маткові кровотечі, затримка сечі, набряки);

● тривалість клінічних симптомів отруєння від декількох годин до 5-7 діб після прийому токсичної дози лікарського препарату.

3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння :

● зниження рівня еритроцитів в ЗАК;

● лейкопенія, лімфоцитоз в ЗАК;

● тромбоцитопенія в ЗАК;

● протеїнурія та цилiндрурiя в ЗАС;

● підвищення рівню АЛТ, АСТ, бiлiрубiну, лужних фосфатаз у БАК;

● зниження рівню протромбінового індексу у коагулограмі;

● порушення рівню електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК;

● знижений лужний баланс крові.

4. Лікування:

4.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1).

4.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров’яне русло з ШКТ (додаток 2).

4.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3).

4.4. Лікування постраждалих при отруєнні середнього ступеня ваги:

● оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

● коферментнi форми вiтамiнiв групи В в/в (у вікових дозах);

● інфузійна терапія з метою корекції порушень водно-елетролітного складу крові та парентерального харчування за схемою гiпералiментацiї (у вікових дозах);

● при низькому артеріальному тиску – інфузія плазмозамiсних розчинів (Рефортан або Реосорбiлакт, або iн.) в дозі 4-8 мл/кг/год., при необхідності – розчин Норадреналіну в дозі 0.5-5.0 мг/кг/хв.

4.5. Лікування постраждалих при тяжкому ступеню ваги:

● при глибокій комі – інтубація трахеї та проведення ШВЛ;

● при глибокій комі – обмеження об'єму інфузійної терапії, призначення салуретиків в/в або в/м у дозах 2-5 мг/кг маси тіла;

● Лiпоєва кислота або Берлітіон в/в або в/м в дозі 15-30 мг/кг маси тіла на добу;

● Препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

● Лактулоза (у вiковiй дозі);

● глюкокортикоїдна терапія (переважно гідрокортизон) у дозах в залежності від ступеня тяжкості перебігу печінкової недостатності: за рівнем АЛТ в крові менше 2 ммоль/л – 5 мг/кг на добу; від 2 до 10 ммоль/л – 10 мг/кг на добу; більше 10 ммоль/л – 15-20 мг/кг на добу;

● при затримці діурезу – обмеження об'єму інфузійної терапії, призначення салуретиків в/в або в/м у дозах 2-5 мг/кг маси тіла;

● Вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

● інгiбiтори протеолізу;

● методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез, діалізне лікування за показаннями.

4.6. Лікування постраждалих у перiодi виходу:

● препарати гепатопротекторної дії у вікових дозах;

● відновлююча терапія.

4.7. Заходи щодо проведення ситуаційної та коригувальної терапії:

● препарати гемостатичної дії;

● підвищення лужного балансу плазми крові.

4.8. Антидотна терапія (не застосовувати при судомній готовності та судомах):

● Бемегрид в/в в дозі 10-500 мг з 10-20 мл 0.9% NaCl. При необхідності можна повторювати в такій самій дозі.

5.Критерiї ефективності: зниження неврологічних порушень, порушень діяльності печінки та нирок, припинення геморагічного синдрому протягом 3-10 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3).

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров’яне русло з ШКТ (додаток 2);

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3);

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3 На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

II. Отруєння протиепілептичними засобами похідними барбітурової кислоти (бензонал)

1. Клiнiчнi прояви отруєння.

1.1.Латентний період (інтервал часу від моменту потрапляння отрути в організм людини до виникнення перших клiнiчних симптомів отруєння) триває, в середньому, 1-1.5 г від моменту вживання препарату.

2.Дiагностичнi критерії:

● токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

3.Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння :

● зниження рівня еритроцитів в ЗАК;

● лейкопенія, лімфоцитоз в ЗАК;

● тромбоцитопенія в ЗАК;

● протеїнурія та цилiндрурiя в ЗАС;

● підвищення рівню АЛТ, АСТ, бiлiрубiну, лужних фосфатаз у БАК;

● зниження рівню протромбінового індексу у коагулограмі;

● порушення рівню електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК;

● знижений лужний баланс крові.

4.Лiкування:

4.2.Лiкування постраждалих при отруєнні середнього ступеня ваги:

● оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

● коферментнi форми вiтамiнів групи В в/в (у вікових дозах);

● Берлiтiон в/в в дозі 15-30 мг/кг маси тіла на добу;

● препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

● Лактулоза (у вiковiй дозі);

4.3.Лiкування постраждалих при тяжкому ступеню ваги:

● при глибокій комі – інтубація трахеї та проведення ШВЛ;

● Берлiтiон в/в в дозі 15-30 мг/кг маси тіла на добу;

● препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

● Лактулоза (у вiковiй дозі);

● глюкокортикоїдна терапія (переважно Гідрокортизон) у дозах в залежності від ступеня тяжкості перебігу печінкової недостатності: за рівнем АЛТ в крові менше 2 ммоль/л – 5 мг/кг на добу; від 2 до 10 ммоль/л – 10 мг/кг на добу; більше 10 ммоль/л – 15-20 мг/кг на добу;

● Вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

● інгiбiтори протеолізу;

● методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез, діалізне лікування за показаннями.

4.4.Лiкування постраждалих у перiодi виходу:

● препарати гепатопротекторної дії;

● відновлююча терапія.

4.5. Заходи щодо проведення ситуаційної та коригувальної терапії:

● препарати гемостатичної дії;

● підвищення лужного балансу плазми крові.

4.6. Антидотна терапія (не застосовувати при судомній готовності та судомах): Бемегрид в/в в дозі 10-500 мг з 10-20 мл 0.9% NaCl. При необхідності можна повторювати в тієї дозі.

5.Критерiї ефективності: зниження неврологічних порушень, порушень діяльності печінки та нирок, припинення геморагічного синдрому протягом 3-10 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

III. Отруєння протиепілептичними засобами похідними гідантоіна (діфенін, мезантоін, фенідантін)

1. Клiнiчнi прояви отруєння.

1.1.Латентний період триває, в середньому, 0.5-1 г від моменту вживання препарату.

1.2.Середнього ступеня ваги - збудження, запаморочення, підвищення температури тіла, нудота, блювота, атаксія, тремор, гіперплазія ясен, лімфаденопатія.

1.3.Важкого ступеня – порушення свідомості упритул до коми, мідріаз, утруднення дихання, клоніко-тонічні судоми, блідість чи/або жовтяниця шкірних покривів, можливі геморагічної висипки, сверблячка шкіри, затримка сечі.

2.Дiагностичнi критерії:

● токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

● порушення функції ШКТ (гіперплазія ясен, нудота, блювота);

● порушення функції ЦНС (загальна слабість або збудження, запаморочення, психічні розлади, порушення свідомості, атаксія, тремор, мідріаз, гіпертермія, утруднення дихання);

● порушення діяльності печінки та нирок (жовтяниця шкірних покривів, збільшення і хворобливість печінки, геморагiї на шкірі, сверблячка шкіри, затримка сечі, набряки);

3.Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння :

● зниження рівня еритроцитів в ЗАК;

● лейкопенія, лімфоцитоз в ЗАК;

● тромбоцитопенія в ЗАК;

● протеїнурія та цилiндрурiя в ЗАС;

● підвищення рівню АЛТ, АСТ, бiлiрубiну, лужних фосфатаз у БАК;

● зниження рівню протромбінового індексу у коагулограмі;

● порушення рівню електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК;

● знижений лужний баланс крові.

4.Лiкування:

4.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3):

препарати гемостатичної дії;

підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4. Лікування постраждалих при отруєнні середнього ступеня ваги:

● оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

● коферментнi форми вiтамiнів групи В в/в (у вікових дозах);

4.5. Лікування постраждалих при тяжкому ступеню ваги:

● при глибокій комі – інтубація трахеї та проведення ШВЛ;

● Лiпоєва кислота або Берлiтiон в/в або в/м в дозі 15-30 мг/кг маси тіла на добу;

● Препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

● Лактулоза (у вiковiй дозі);

● Вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

● інгiбiтори протеолізу: Контрикал в дозі 1 тис.од./кг на добу;

● методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез, діалізне лікування за показаннями.

4.6. Лікування постраждалих у перiодi виходу:

● препарати гепатопротекторної дії;

● відновлююча терапія.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

IV. Отруєння протиепілептичними засобами похідними бензодіазепіна (карбамазепин (тегретол, фінлепсин), клоназепам)

1. Клiнiчнi прояви отруєння.

1.1.Латентний період триває, в середньому, 0.5-1годину від моменту вживання препарату.

1.2.Середнього ступеня ваги – сонливість, дезорієнтація, збудження, запаморочення, головна біль, гіперрефлексія, порушення зору, дизартрія, сухість у роті (у дітей грудного віку - посилене слиновиділення), нудота, блювота, посилена бронхіальна секреція, тахікардія, артеріальна гіпотензія іноді гіпертензія, знижений діурез.

1.3.Важкого ступеня – галюцинації, атаксія, порушення свідомості, коматозний стан, мідріаз, гіпорефлексія, клоніко-тонічні судоми, гіпотермія, утруднення дихання, набряк легень, зупинка серця, затримка сечі, периферійні набряки.

2.Дiагностичнi критерії:

● токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

● порушення функції ШКТ (посилене або знижене слиновиділення, нудота, блювота);

● порушення функції ЦНС (загальна слабість або збудження, запаморочення, психічні розлади, порушення свідомості, атаксія, мідріаз, клоніко-тонічні судоми, гіпотермія, утруднення дихання);

● порушення функції серцево-судинної системи (тахікардія, артеріальна гіпотензія або гіпертензія, набряк легень, зупинка серця);

● порушення діяльності нирок (затримка сечі, набряки);

3.Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

● зниження рівня еритроцитів в ЗАК;

● протеїнурія та цилiндрурiя в ЗАС;

● підвищення рівня креатінфосфокінази у БАК;

● підвищений рівень глюкози крові;

● гіпонатріємія у БАК;

● знижений лужний баланс крові - метаболічний ацидоз;

● порушення провідності з розширенням комплексу QRS.

4.Лiкування:

● підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4.Лiкування постраждалих при отруєнні середньої ваги тяжкості:

● оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

● інфузійна терапія з метою корекції порушень водно-елетролітного складу крові (у вікових дозах);

● коферментнi форми вiтамiнів групи В в/в (у вікових дозах).

4.5.Лiкування постраждалих при отруєнні тяжкої ваги:

● при глибокій комі – інтубація трахеї та проведення ШВЛ;

● при глибокій комі – обмеження об'єму інфузійної терапії, призначення салуретикiв в/в або в/м у дозах 2-5 мг/кг маси тіла;

● інфузійна терапія з метою корекції порушень водно-елетролітного складу крові (у вікових дозах);

● Лактулоза (у вiковiй дозі);

● Вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

● методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез, діалізне лікування за показаннями.

4.6.Лiкування постраждалих у перiодi виходу: відновлююча терапія курсом до 2-3 тижнів.

4.7. Антидотна терапія: призначення Флюмазенілу * 0.1-0.2 мг.

5.Критерiї ефективності: зниження неврологічних порушень, порушень діяльності серцево-судинної системи та нирок протягом 3-10 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

V. Отруєння протиепілептичними засобами похідними іміда янтарної кислоти (етосуксимід, пуфемід, морфолеп)

1. Клiнiчнi прояви отруєння.

1.1.Латентний період триває, в середньому, 1-1.5 години від моменту вживання препарату.

1.2.Середнього ступеня ваги - загальна слабість, головна біль, запаморочення, нудота, блювота.

1.3.Важкого ступеня – порушення свідомості, атаксія, клоніко-тонічні судоми, блідість чи/або жовтяниця шкірних покривів, можливі геморагічної висипки, затримка сечі.

2.Дiагностичнi критерії:

● токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

● порушення функції ШКТ (нудота, блювота);

● порушення функції ЦНС (загальна слабість, головна біль, запаморочення, порушення свідомості, атаксія, клоніко-тонічні судоми);

● порушення функції печінки та нирок (блідість чи/або жовтяниця шкірних покривів, можливі геморагічної висипки, затримка сечі);

● тривалість клінічних симптомів отруєння від декількох годин до 3-5 діб після прийому токсичної дози лікарського препарату.

3.Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

● зниження рівня еритроцитів в ЗАК;

● лейкопенія, лімфоцитоз в ЗАК;

● тромбоцитопенія в ЗАК;

● протеїнурія та цилiндрурiя в ЗАС;

● підвищення рівню АЛТ, АСТ, бiлiрубiну, лужних фосфатаз у БАК;

● зниження рівню протромбінового індексу у коагулограмі;

● порушення рівню електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК;

● знижений лужний баланс крові.

4.Лiкування:

● препарати гемостатичної дії;

● підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4.Лiкування постраждалих при отруєнні середньої ваги тяжкості:

● оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

● коферментнi форми вiтамiнів групи В в/в (у вікових дозах);

● Лiпоєва кислота або Берлiтiон в/в або в/м в дозі 15-30 мг/кг маси тіла на добу;

● Препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

● Лактулоза (у вiковiй дозі);

● Вiтамiн Е (у вiковiй дозі).

4.5.Лiкування постраждалих при тяжкому ступеню ваги:

● при глибокій комі – інтубація трахеї та проведення ШВЛ;

● Лiпоєва кислота або Берлiтiон в/в або в/м в дозі 15-30 мг/кг маси тіла на добу;

● Препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

● Лактулоза (у вiковiй дозі);

● Вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

● інгiбiтори протеолізу;

● методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез, діалізне лікування за показаннями.

4.6.Лiкування постраждалих у перiодi виходу:

● препарати гепатопротекторної дії;

● відновлююча терапія курсом до 1 мiсяця.

5.Критерiї ефективності: зниження неврологічних порушень, порушень діяльності печінки та нирок протягом 3-10 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

VI. Отруєння протиепілептичними засобами похідними вальпроєвої кислоти – депакин (конвулекс)

1. Клiнiчнi прояви отруєння.

1.1.Латентний період триває, в середньому, 1-1.5 години від моменту вживання препарату.

1.2.Середнього ступеня ваги - загальна слабість, головна біль, запаморочення, біль у шлунку, нудота, блювота.

2.Дiагностичнi критерії:

· токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

· токсикологічний анамнез (зловживання медикаментозними препаратами або попередні випадки лікарських отруєнь);

· порушення функції ШКТ (нудота, блювота);

· порушення функції ЦНС (загальна слабість, головна біль, запаморочення, порушення свідомості, атаксія, клоніко-тонічні судоми);

· порушення функції печінки та нирок (блідість чи/або жовтяниця шкірних покривів, можливі геморагічної висипки, затримка сечі);

· тривалість клінічних симптомів отруєння від декількох годин до 3-5 діб після прийому токсичної дози лікарського препарату.

3.Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

● зниження рівня еритроцитів в ЗАК;

● лейкопенія, лімфоцитоз в ЗАК;

● тромбоцитопенія в ЗАК;

● протеїнурія та цилiндрурiя в ЗАС;

● підвищення рівню АЛТ, АСТ, бiлiрубiну, лужних фосфатаз у БАК;

● зниження рівню протромбінового індексу у коагулограмі;

● порушення рівню електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК;

● знижений лужний баланс крові.

4.Лiкування:

препарати гемостатичної дії: Вікасол, Дицинон або Етамзилат (ін’єкційна форма, у вікових дозах);

підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4.Лiкування постраждалих при отруєнні середньої ваги тяжкості:

● оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

● коферментнi форми вiтамiнів групи В в/в (у вікових дозах);

● Інфузійна терапія з метою корекції порушень водно-елетролітного складу крові та парентерального харчування за схемою гiпералiментацiї (у вікових дозах);

● Лiпоєва кислота або Берлiтiон в/в або в/м в дозі 15-30 мг/кг маси тіла на добу;

● Препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

● Лактулоза (у вiковiй дозі);

● Вiтамiн Е (у вiковiй дозі).

4.5.Лiкування постраждалих при тяжкому ступеню ваги:

● при глибокій комі – інтубація трахеї та проведення ШВЛ;

● Лiпоєва кислота або Берлiтiон в/в або в/м в дозі 15-30 мг/кг маси тіла на добу;

● Препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

● Лактулоза (у вiковiй дозі);

● Вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

● інгiбiтори протеолізу;

● методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез, діалізне лікування за показаннями.

4.6.Лiкування постраждалих у перiодi виходу:

● препарати гепатопротекторної дії;

● відновлююча терапія.

5.Критерiї ефективності: зниження неврологічних порушень, порушень діяльності печінки та нирок протягом 3-10 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Клінічний діагноз: ОТРУЄННЯ СЕДАТИВНИМИ НЕЙРОЛЕПТИКАМИ

Отруєння похідними фенотіазіну

1.Отруєння похідними фенотіазіну – седативними нейролептиками.

2.Отруєння антипсихотичними нейролептиками.

3.Отруєння барбітуратами.

4.Отруєння снодійними ліками (ноксирон, метаквалон, бромкарбамід, бензодіазепінами).

Класифiкацiя седативних нейролептиків:

Похiднi фенотіазіну – аміназин, етаперазин, левомепразин (тізерцин), мажептил (тіопроперазин), мепазин, неулептил, пропазин, тріфтазин (стелазин), тіорідазин, тіетілперазин, френолон, фторфеназин.

1. Клiнiчнi прояви отруєння.

1.1. Латентний період триває, в середньому, до 30-60 хвилин від моменту вживання препарату.

1.2. Період гастритичних проявів починається від 30-60 хвилин до 2 годин від моменту вживання препарату (набряк слизуватих оболонок рота, нудота, iнодi блювота).

1.3. Період порушень дiяльностi ЦНС (токсична енцефалопатія) починається через 1-2 години від моменту вживання препарату i триває до 3 діб. Спостерігається послідовна зміна клінічних стадій отруєння :

I стадія (засипання) - сонливість, різка слабість, запаморочення, сухість в роті, зниження або підвищення сухожильних рефлексів, спазм жувальних м'язів, звужені зіниці, птоз, атаксія.

II стадія (поверхнева кома) – хворий без свідомості, міоз, млява реакція зіниць на світло, м'язова гіпотонія, збережена больова чутливість, тризм жувальних м'язів, знижені або відсутні сухожильні рефлекси, гіпотермія, тахікардія, зниження артеріального тиску.

III стадія (глибока кома) – мідріаз, відсутність реакції зіниць на світло, вiдсутнi корнеальний, кахлевий и глотковий рефлекси, гіпотонія або атонія, відсутня больова чутливість, гiпо- або гiпертермiя, поверхневе аритмічне дихання або апное, тахікардія або брадикардія, низький артеріальний тиск, можливі судоми.

IV стадія (пробудження) – відновлюється подих і серцева діяльність, психомоторне збудження, емоційна лабільність, можливі явища паркінсонізму.

1.4. Період порушень дiяльностi печінки (токсичний гепатит) починається з 3-5 доби і триває до декількох тижнів (жовтяниця кожних покривів, затримка сечі).

1.5. Період виходу починається з 1-2 тижня від моменту вживання препарату i триває до кількох мiсяців.

2.Дiагностичнi критерії:

● токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

● тривалість латентного періоду становить не менше 30 хвилин;

● порушення функції шлунка;

● тривалість гастритичного періоду становить від 30-60 хвилин до 2 годин в середньому;

● порушення функції ЦНС та ВНС з послідовними змінами клінічних стадій отруєння:

- I стадія (засипання)

- II стадія (поверхнева кома)

- III стадія (глибока кома)

- IV стадія (пробудження);

● тривалість періоду токсичної енцефалопатії становить від 1-2 години від моменту вживання препарату i триває до 3 діб;

● порушення функції печінки (жовтяниця, зниження діурезу) у перiодi розгорнутих проявів отруєння;

● послiдовнiсть виникнення клiнiчних симптомів i синдромів захворювання (латентний період, гастритичний синдром, період токсичної енцефалопатії, токсичного гепатиту);

● можливі зміни на ЕКГ – подовження QT, зміни зубця T, аритмія.

3.Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

● лейкопенія, агранулоцитоз в ЗАК;

● еритроцитурiя та протеїнурія в ЗАС;

● підвищення рівню АЛТ, АСТ, бiлiрубiну, лужних фосфатаз у БАК;

● підвищення рівня глюкози у аналiзi крові;

● порушення рівню електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК;

● знижений лужний баланс крові;

● зміна кольору сечі при реакції з концентрованою сарною кислотою і розчином хлориду окісного заліза.

4.Лiкування:

● підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4. Лікування постраждалих у перiодi токсичної енцефалопатії:

● оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

● при глибокій комі – інтубація трахеї та проведення ШВЛ;

● розчин аскорбінової кислоти 5% в дозі 50-100 мг/кг маси в/в на добу;

● при судомах: барбітурати (Гексенал, Тiопентал натрію та iн.) 1% розчин в дозі 5-10 мг/кг маси в/в;

● коферментнi форми вiтамiнів групи В в/в (у вікових дозах);

● методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез.

4.5.Лiкування постраждалих у перiодi токсичного гепатиту:

● Лiпоєва кислота або Берлiтiон в/в або в/м в дозі 15-30 мг/кг маси тіла на добу;

● Препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

● Лактулоза (у вiковiй дозі);

● Вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

● інгiбiтори протеолізу.

4.6. Лікування постраждалих у перiодi виходу:

● препарати гепатопротекторної дії;

● відновлююча терапія курсом до 1 мiсяця.

5.Критерiї ефективності: припинення неврологічних порушень протягом 3-10 днів лікування, відсутність проявів поразки печінки.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Клінічний діагноз: ОТРУЄННЯ АНТИПСИХОТИЧНИМИ НЕЙРОЛЕПТИКАМИ

Класифiкацiя антипсихотичних нейролептиків:

1. Похідні тiоксантена – хлорпротиксен (труксал)

2. Похідні бутiрофенона i дiфенiлбутiлпiперидина – дроперiдол, галоперiдол, трифлуперiдол (триседил), меторин, пiмозид, пенфлюридол.

3. Похідні iндола – карбiдин.

Отруєння антипсихотичними нейролептиками похідними тіоксантена (хлорпротиксен).

1. Клiнiчнi прояви отруєння.

1.1. Латентний період триває, в середньому, до 30-60 хвилин від моменту вживання препарату.

III стадія (глибока кома) – мідріаз, відсутність реакції зіниць на світло, вiдсутнi корнеальний, кахлевий и глотковий рефлекси, гіпотонія або атонія, відсутня больова чутливість, гiпо- або гiпертермiя, поверхневе аритмічне дихання або апное, тахікардія або брадікардiя, низький артеріальний тиск, можливі судоми.

IV стадія (пробудження) – відновлюється подих і серцева діяльність, психомоторне збудження, емоційна лабільність.

1.5. Період виходу починається з 1-2 тижня від моменту вживання препарату i триває до кількох мiсяців.

2.Дiагностичнi критерії:

● токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

● тривалість латентного періоду становить не менше 30 хвилин;

● порушення функцiї шлунка;

● тривалість гастритичного періоду становить від 30-60 хвилин до 2 годин в середньому;

● порушення функції ЦНС та ВНС з послідовними змінами клінічних стадій отруєння:

- I стадія (засипання)

- II стадія (поверхнева кома)

- III стадія (глибока кома)

- IV стадія (пробудження);

● порушення функції печінки (жовтяниця, зниження діурезу) у перiодi розгорнутих проявів отруєння;

● можливі зміни на ЕКГ – подовження QT, зміни зубця T, аритмія.

3.Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

● лейкопенія в ЗАК;

● еритроцитурiя та протеїнурія в ЗАС;

● підвищення рівню АЛТ, АСТ, бiлiрубiну, лужних фосфатаз у БАК;

● підвищення рівня глюкози у аналiзi крові;

● порушення рівню електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК;

● знижений лужний баланс крові.

4.Лiкування:

● підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4.Лiкування постраждалих у перiодi токсичної енцефалопатії:

● оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

● при глибокій комі – інтубація трахеї та проведення ШВЛ;

● розчин аскорбінової кислоти 5% в дозі 50-100 мг/кг маси в/в на добу;

● при судомах: барбітурати (Гексенал, Тiопентал натрiю та iн.) 1% розчин в дозі 5-10 мг/кг маси в/в;

● коферментнi форми вiтамiнiв групи В в/в (у вікових дозах);

● методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез.

4.5.Лiкування постраждалих у перiодi токсичного гепатиту:

● Лiпоєва кислота або Берлiтiон в/в або в/м в дозі 15-30 мг/кг маси тіла на добу;

● препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

● Лактулоза (у вiковiй дозі);

● Вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

● інгiбiтори протеолізу.

4.6.Лiкування постраждалих у перiодi виходу:

● препарати гепатопротекторної дії;

● відновлююча терапія.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Отруєння антипсихотичними нейролептиками похідними бутiрофенона i дiфенiлбутiлпiперидина (дроперiдол, галоперiдол, трифлуперiдол (триседил), меторин, пiмозид, пенфлюридол та ін.)

1. Клiнiчнi прояви отруєння.

1.1. Латентний період триває, в середньому, до 30-60 хвилин від моменту вживання препарату.

1.2. Період гастритичних проявів починається вiд 30-60 хвилин до 2 годин від моменту вживання препарату (набряк слизуватих оболонок рота, нудота, iнодi блювота).

I стадія (засипання) – збудження або сонливість, різка слабість, запаморочення, сухість в роті, зниження або підвищення сухожильних рефлексів, спазм жувальних м'язів, звужені зіниці, птоз, атаксія або акатизія.

III стадія (глибока кома) – мідріаз, відсутність реакції зіниць на світло, вiдсутнi корнеальний, кахлевий и глотковий рефлекси, гіпотонія або атонія, відсутня больова чутливість, гiпо- або гiпертермiя, поверхневе аритмічне дихання або апное, тахікардія або брадікардiя, низький артеріальний тиск, можливі судоми.

1.5. Період виходу починається з 1-2 тижня від моменту вживання препарату i триває до кількох мiсяців.

2.Дiагностичнi критерії:

● токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

● тривалість латентного періоду становить не менше 30 хвилин;

● порушення функцiї шлунка;

● тривалість гастритичного періоду становить від 30-60 хвилин до 2 годин в середньому;

● порушення функції ЦНС та ВНС з послідовними змінами клінічних стадій отруєння:

- I стадія (засипання)

- II стадія (поверхнева кома)

- III стадія (глибока кома)

- IV стадія (пробудження);

● порушення функції печінки (жовтяниця, зниження діурезу) у перiодi розгорнутих проявів отруєння;

● послiдовнiсть виникнення клiнiчних симптомів i синдромів захворювання (латентний період, гастритичний синдром, період токсичної енцефалопатії, токсичного гепатиту).

3.Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

● лейкопенія в ЗАК;

● еритроцитурiя та протеїнурія в ЗАС;

● підвищення рівню АЛТ, АСТ, бiлiрубiну, лужних фосфатаз у БАК;

● підвищення рівня глюкози у аналiзi крові;

● порушення рівню електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК;

● знижений лужний баланс крові.

4.Лiкування:

● підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4.Лiкування постраждалих у перiодi токсичної енцефалопатії:

● оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

● при глибокій комі – інтубація трахеї та проведення ШВЛ;

● розчин аскорбінової кислоти 5% в дозі 50-100 мг/кг маси в/в на добу;

● при судомах: барбітурати (Гексенал, Тiопентал натрiю та iн.) 1% розчин в дозі 5-10 мг/кг маси в/в;

● коферментнi форми вiтамiнiв групи В в/в (у вікових дозах);

● методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез.

4.5.Лiкування постраждалих у перiодi токсичного гепатиту:

● Лiпоєва кислота або Берлiтiон в/в або в/м в дозі 15-30 мг/кг маси тіла на добу;

● препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

● Лактулоза (у вiковiй дозі);

● Вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

● інгiбiтори протеолізу.

4.6.Лiкування постраждалих у перiодi виходу:

● препарати гепатопротекторної дії;

● відновлююча терапія курсом до 1 мiсяця.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Отруєння антипсихотичними нейролептиками похідними iндола (карбідин)

1. Клiнiчнi прояви отруєння.

1.1. Латентний період триває, в середньому, до 30-60 хвилин від моменту вживання препарату.

III стадія (глибока кома) – мідріаз, відсутність реакції зіниць на світло, вiдсутнi корнеальний, кахлевий и глотковий рефлекси, гіпотонія або атонія, відсутня больова чутливість, гiпо- або гiпертермiя, поверхневе аритмічне дихання або апное, тахікардія або брадікардiя, низький артеріальний тиск, можливі судоми.

1.5. Період виходу починається з 1-2 тижня від моменту вживання препарату i триває до кількох мiсяців.

2.Дiагностичнi критерії:

● токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

● тривалість латентного періоду становить не менше 30 хвилин;

● порушення функції шлунка;

● тривалість гастритичного періоду становить від 30-60 хвилин до 2 годин в середньому;

● порушення функції ЦНС та ВНС з послідовними змінами клінічних стадій отруєння:

- I стадія (засипання)

- II стадія (поверхнева кома)

- III стадія (глибока кома)

- IV стадія (пробудження);

● порушення функції печінки (жовтяниця, зниження діурезу) у перiодi розгорнутих проявів отруєння;

3.Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

● лейкопенія в ЗАК;

● еритроцитурiя та протеїнурія в ЗАС;

● підвищення рівню АЛТ, АСТ, бiлiрубiну, лужних фосфатаз у БАК;

● підвищення рівня глюкози у аналiзi крові;

● порушення рівню електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК;

● знижений лужний баланс крові.

4.Лiкування:

● підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4.Лiкування постраждалих у перiодi токсичної енцефалопатії:

● оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

● при глибокій комі – інтубація трахеї та проведення ШВЛ;

● розчин аскорбінової кислоти 5% в дозі 50-100 мг/кг маси в/в на добу;

● при судомах: барбітурати (Гексенал, Тiопентал натрiю та iн.) 1% розчин в дозі 5-10 мг/кг маси в/в;

● коферментнi форми вiтамiнiв групи В в/в (у вікових дозах);

● методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез.

4.5.Лiкування постраждалих у перiодi токсичного гепатиту:

● Лiпоєва кислота або Берлiтiон в/в або в/м в дозі 15-30 мг/кг маси тіла на добу;

● препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

● Лактулоза (у вiковiй дозі);

● Вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

● інгiбiтори протеолізу : Контрикал в дозі 1 тис.од./кг на добу.

4.6.Лiкування постраждалих у перiодi виходу:

● препарати гепатопротекторної дії;

● відновлююча терапія.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Клінічний діагноз: ОТРУЄННЯ БАРБІТУРАТАМИ

Класифiкацiя барбітуратів по тривалості часу дії:

1.Барбітурати середньої тривалості дії – барбамил, гексобарбітал, етамінал-натрію (нембутал), циклобарбітал.

2.Барбітурати тривалої дії – барбітал (веронал), барбітал-натрію (мединал), фенобарбітал (люмінал).

Отруєння барбітуратами середньої тривалості дії (барбамил, гексобарбітал, етамінал-натрію (нембутал), циклобарбітал).

1. Клiнiчнi прояви отруєння.

1.1. Латентний період триває, в середньому, до 10-30 хвилин від моменту вживання препарату.

1.2. Період порушень дiяльностi ЦНС (токсична енцефалопатія) починається через 30 хвилин від моменту вживання препарату i триває до 3-5 діб. Спостерігається послідовна зміна клінічних стадій отруєння :

I стадія (засипання) - сонливість, різка слабість, запаморочення, зниження реакції на зовнішні подразники, помірно звужені зіниці, задовільна фотореакція, рефлекторна активність збережена, атаксія.

II стадія (поверхнева кома) – хворий без свідомості, утруднене ковтання, знижений кахлевий рефлекс, западання язика до задньої стінки глотки, міоз, млява реакція зіниць на світло, м'язова гіпотонія, збережена больова чутливість, знижені або відсутні сухожильні рефлекси, гіпертермія до 38-39 градусів, тахікардія, зниження артеріального тиску, брадіпное.

III стадія (глибока кома) – мідріаз, відсутність реакції зіниць на світло, вiдсутнi корнеальний, кахлевий и глотковий рефлекси, гіпотонія або атонія, відсутня больова чутливість, гiпотермiя, поверхневе аритмічне дихання або апное, тахікардія або брадікардiя, низький артеріальний тиск, можливі набряк легень і судоми.

IV стадія (пробудження) – відновлюється подих і серцева діяльність, психомоторне збудження, емоційна лабільність, плаксивість, порушення сну.

1.3. Період порушень дiяльностi печінки (токсичний гепатит) розвивається украй рідко і починається з 2-3 доби, триває до декількох тижнів (жовтяниця кожних покривів, затримка сечі).

1.4. Період виходу починається з 1-2 тижня від моменту вживання препарату i триває до кількох мiсяців.

2.Дiагностичнi критерії:

● токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

● тривалість латентного періоду становить не менше 30 хвилин;

● порушення функції ЦНС та ВНС з послідовними змінами клінічних стадій отруєння:

- I стадія (засипання);

- II стадія (поверхнева кома);

- III стадія (глибока кома);

- IV стадія (пробудження);

● тривалість періоду токсичної енцефалопатії становить від 30 хвилин від моменту вживання препарату i триває до 3-5 діб;

● порушення функції печінки (жовтяниця, зниження діурезу) у перiодi розгорнутих проявів отруєння;

● послiдовнiсть виникнення клiнiчних симптомів i синдромів захворювання (латентний період, період токсичної енцефалопатії, токсичного гепатиту);

● можливі зміни на ЕКГ – подовження QT, негативний зубець T;

● зміни на ЕЕГ – безладна біоелектрична активність на тлі повільних низьковольтних хвиль;

3.Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

· лейкопенія в ЗАК;

· підвищення рівню АЛТ, АСТ, бiлiрубiну, лужних фосфатаз у БАК;

· порушення рівню електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК;

· знижений лужний баланс крові;

· визначення концентрації барбітуратів в крові.

4.Лiкування:

● підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4.Антидотна терапія (не застосовувати при судомній готовності та судомах):

● Бемегрид в/в в дозі 10-500 мг з 10-20 мл 0.9% NaCl. При необхідності можна повторювати в тієї дозі.

4.5.Лiкування постраждалих у перiодi токсичної енцефалопатії:

● оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

● при глибокій комі – інтубація трахеї та проведення ШВЛ;

● коферментнi форми вiтамiнiв групи В в/в (у вікових дозах);

● методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез, діалізне лікування за показаннями.

4.6.Лiкування постраждалих у перiодi токсичного гепатиту:

● Лiпоєва кислота або Берлiтiон в/в або в/м в дозі 15-30 мг/кг маси тіла на добу;

● препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

● Лактулоза (у вiковiй дозі);

● Вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

● інгiбiтори протеолізу.

4.7.Лiкування постраждалих у перiодi виходу:

● препарати гепатопротекторної дії;

● відновлююча терапія.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Отруєння барбітуратами тривалої дії (барбітал (веронал), барбітал-натрію (мединал), фенобарбітал (люмінал).

1. Клiнiчнi прояви отруєння.

1.1. Латентний період триває, в середньому, 1-1.5 години від моменту вживання препарату.

1.2. Період порушень дiяльностi ЦНС (токсична енцефалопатія) починається через 1-1.5 години від моменту вживання препарату i триває до 5-7 діб. Спостерігається послідовна зміна клінічних стадій отруєння:

III стадія (глибока кома) – мідріаз, відсутність реакції зіниць на світло, вiдсутнi корнеальний, кахлевий и глотковий рефлекси, гіпотонія або атонія, відсутня больова чутливість, гiпотермiя, поверхневе аритмічне дихання або апное, тахікардія або брадікардiя, низький артеріальний тиск, можливі набряк легень і судоми.

1.3. Період порушень дiяльностi печінки (токсичний гепатит) розвивається украй рідко і починається з 3-5 доби, триває до декількох тижнів (жовтяниця кожних покривів, затримка сечі).

1.4. Період виходу починається з 1-2 тижня від моменту вживання препарату i триває до кількох мiсяців.

2.Дiагностичнi критерії:

● токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

● тривалість латентного періоду становить не менше 1 години;

● порушення функції ЦНС та ВНС з послідовними змінами клінічних стадій отруєння:

I стадія (засипання);

II стадія (поверхнева кома);

III стадія (глибока кома);

IV стадія (пробудження);

● тривалість періоду токсичної енцефалопатії становить від 1-1.5 годин від моменту вживання препарату i триває до 5-7 діб;

● порушення функції печінки (жовтяниця, зниження діурезу) у перiодi розгорнутих проявів отруєння;

● можливі зміни на ЕКГ – подовження QT, негативний зубець T;

● зміни на ЕЕГ – безладна біоелектрична активність на тлі повільних низьковольтних хвиль.

3.Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

● лейкопенія в ЗАК;

● підвищення рівню АЛТ, АСТ, бiлiрубiну, лужних фосфатаз у БАК;

● порушення рівню електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК;

● знижений лужний баланс крові;

● визначення концентрації барбітуратів в крові.

4.Лiкування:

підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4.Антидотна терапія (не застосовувати при судомній готовності та судомах):

● Бемегрид в/в в дозі 10-500 мг з 10-20 мл 0.9% NaCl. При необхідності можна повторювати в тієї дозі.

4.5.Лiкування постраждалих у перiодi токсичної енцефалопатії:

● оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

● при глибокій комі – інтубація трахеї та проведення ШВЛ;

● коферментнi форми вiтамiнiв групи В в/в (у вікових дозах);

● методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез, діалізне лікування за показаннями.

4.6.Лiкування постраждалих у перiодi токсичного гепатиту:

● Лiпоєва кислота або Берлiтiон в/в або в/м в дозі 15-30 мг/кг маси тіла на добу;

● препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

● Лактулоза (у вiковiй дозі);

● Вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

● інгiбiтори протеолізу.

4.7.Лiкування постраждалих у перiодi виходу:

● препарати гепатопротекторної дії;

● відновлююча терапія.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3).

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Клiнiчний діагноз: ОТРУЄННЯ СНОДІЙНИМИ ЛІКАМИ

Класифiкацiя снодійних препаратів:

1.Снодійни препарати похідні бензодіазепіна – нітразепам (еуноктін, неозепам), метіквалон, Седуксен, сибазон та ін.

2.Снодійни препарати аліфатичного ряду – бромізовал (бромурал), хлоробутанолгідрат, хлоралгідрат та ін.

Отруєння снодійними препаратами похідними бензодіазепіна (нітразепам, ноксирон, метіквалон, Седуксен, сибазон, реланіум та ін.).

1. Клiнiчнi прояви отруєння.

1.1. Латентний період триває, в середньому, до 1 години від моменту вживання препарату.

1.2. Період гастритичних проявів починається від 1 до 3 годин від моменту вживання препарату (сухість в роті, нудота, iнодi блювота).

1.3. Період порушень дiяльностi ЦНС (токсична енцефалопатія) починається через 2-3 години від моменту вживання препарату i триває до 3-5 діб. Спостерігається послідовна зміна клінічних стадій отруєння :

I стадія (засипання) - сонливість, різка слабість, запаморочення, зниження реакції на зовнішні подразники, іноді галюцинації, помірно розширені зіниці, задовільна фотореакція, рефлекторна активність збережена, атаксія.

II стадія (поверхнева кома) – хворий без свідомості, утруднене ковтання, знижений кахлевий рефлекс, западання язика до задньої стінки глотки, очні яблука фіксовані по центру, можливий легкий ністагм, помірний мідріаз, млява реакція зіниць на світло, м'язова гіпотонія, збережена больова чутливість, знижені або відсутні сухожильні рефлекси, гіпотермія, тахікардія, зниження артеріального тиску, брадіпное.

III стадія (глибока кома) – мідріаз, можлива анізокорія, відсутність реакції зіниць на світло, вiдсутнi корнеальний, кахлевий и глотковий рефлекси, гіпотонія або атонія, відсутня больова чутливість, гiпотермiя, поверхневе аритмічне дихання або апное, тахікардія або брадікардiя, низький артеріальний тиск, можливі набряк легень і судоми.

IV стадія (пробудження) – відновлюється подих і серцева діяльність, емоційна лабільність.

1.4. Період порушень дiяльностi печінки (токсичний гепатит) та нирок (токсичний нефрит) розвивається рідко і починається з 2-3 доби, триває до декількох тижнів (жовтяниця кожних покривів, затримка сечі).

1.5. Період виходу починається з 1-2 тижня від моменту вживання препарату i триває до кількох мiсяців.

2.Дiагностичнi критерії:

● токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

● тривалість латентного періоду становить не менше 1 години;

● період гастритичних проявів починається від 1 до 3 годин від моменту вживання препарату (сухість в роті, нудота, iнодi блювота);

● порушення функції ЦНС та ВНС з послідовними змінами клінічних стадій отруєння:

I стадія (засипання),

II стадія (поверхнева кома),

III стадія (глибока кома);

IV стадія (пробудження);

● тривалість періоду токсичної енцефалопатії становить від 2-3 годин від моменту вживання препарату i триває до 3-5 діб;

● порушення функції печінки та нирок (жовтяниця, зниження діурезу) у перiодi розгорнутих проявів отруєння;

● послiдовнiсть виникнення клiнiчних симптомів i синдромів захворювання (латентний період, гастритичний період, період токсичної енцефалопатії, токсичного гепатиту та токсичного нефриту);

● зміни на ЕЕГ – безладна біоелектрична активність на тлі повільних низьковольтних хвиль;

● характерні циклічні зміни глибини коми та унілатеральні нефрологічні порушення.

3.Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

● лейкопенія в ЗАК;

● підвищення рівню АЛТ, АСТ, бiлiрубiну, лужних фосфатаз у БАК;

● порушення рівню електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК;

● знижений лужний баланс крові.

4.Лiкування:

● підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4.Антидотна терапія:

● Флюмазеніл * або Анексат * в/в в дозі 100-300 мкг з 5-10 мл 0.9% NaCl в/в одноразово. Дозу можна повторювати, але не перевищувати 1-2 мг.

4.5.Лiкування постраждалих у перiодi токсичної енцефалопатії:

● оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

● при глибокій комі – інтубація трахеї та проведення ШВЛ;

● коферментнi форми вiтамiнiв групи В в/в (у вікових дозах);

● методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез, діалізне лікування за показаннями.

4.6.Лiкування постраждалих у перiодi токсичного гепатиту та токсичного нефриту:

● Лiпоєва кислота або Берлiтiон в/в або в/м в дозі 15-30 мг/кг маси тіла на добу;

● препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

● Лактулоза (у вiковiй дозі);

● глюкокортикоїдна терапія (переважно Гідрокортизон) у дозах в залежності від ступеня тяжкості перебігу печінкової недостатності : за рівнем АЛТ в крові менше 2 ммоль/л – 5 мг/кг на добу; від 2 до 10 ммоль/л – 10 мг/кг на добу; більше 10 ммоль/л – 15-20 мг/кг на добу;

● Вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

● інгiбiтори протеолізу.

4.7.Лiкування постраждалих у перiодi виходу:

● препарати гепатопротекторної дії;

● відновлююча терапія.

5.Критерiї ефективності: припинення неврологічних порушень протягом 3-10 днів лікування, відсутність проявів поразки печінки та нирок.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Отруєння снодійними препаратами аліфатичного ряду (бромізовал (бромурал), хлоробутанолгідрат, хлоралгідрат та ін.).

1. Клiнiчнi прояви отруєння.

1.1. Латентний період триває, в середньому, до 30-60 хвилин від моменту вживання препарату.

1.2. Період гастритичних проявів починається від 30 хвилин до 1-1.5 годин від моменту вживання препарату (слинотеча, нудота, блювота).

1.3. Період порушень дiяльностi ЦНС (токсична енцефалопатія) починається через 1-2 години від моменту вживання препарату i триває до 3-5 діб. Спостерігається послідовна зміна клінічних стадій отруєння :

I стадія (засипання або збудження) – сонливість або психомоторне збудження, різка слабість, запаморочення, зниження реакції на зовнішні подразники, помірно звужені зіниці, задовільна фотореакція, рефлекторна активність збережена, атаксія.

II стадія (поверхнева кома) – хворий без свідомості, утруднене ковтання, знижений кахлевий рефлекс, западання язика до задньої стінки глотки, помірний мідріаз, млява реакція зіниць на світло, м'язова гіпотонія, збережена больова чутливість, знижені або відсутні сухожильні рефлекси, гіпотермія, тахікардія, зниження артеріального тиску, брадіпное.

III стадія (глибока кома) – мідріаз, відсутність реакції зіниць на світло, вiдсутнi корнеальний, кахлевий и глотковий рефлекси, гіпотонія або атонія, відсутня больова чутливість, гiпотермiя, поверхневе аритмічне дихання або апное, тахікардія або брадікардiя, низький артеріальний тиск, можливі набряк легень і судоми.

IV стадія (пробудження) – відновлюється подих і серцева діяльність, емоційна лабільність.

1.5. Період виходу починається з 1-2 тижня від моменту вживання препарату i триває до кількох мiсяців.

2.Дiагностичнi критерії:

● токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами).

● токсикологічний анамнез (зловживання медикаментозними препаратами або попередні випадки лікарських отруєнь).

● тривалість латентного періоду становить не менше 30 хвилин.

● період гастритичних проявів починається від 30 хвилин до 1-1.5 годин від моменту вживання препарату (сухість в роті, нудота, iнодi блювота).

● порушення функції ЦНС та ВНС з послідовними змінами клінічних стадій отруєння:

I стадія (засипання або збудження);

II стадія (поверхнева кома);

III стадія (глибока кома);

IV стадія (пробудження);

● тривалість періоду токсичної енцефалопатії становить від 1-2 годин від моменту вживання препарату i триває до 3-5 діб.

● порушення функції печінки та нирок (жовтяниця, зниження діурезу) у перiодi розгорнутих проявів отруєння.

● зміни на ЕЕГ – безладна біоелектрична активність на тлі повільних низьковольтних хвиль.

3.Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

· лейкопенія в ЗАК;

· підвищення рівню АЛТ, АСТ, бiлiрубiну, лужних фосфатаз у БАК;

· порушення рівню електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК;

· знижений лужний баланс крові.

4.Лiкування:

● підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4.Антидотна терапія: Флюмазеніл * в дозі 0.3 – 1.0 мг в/в одноразово.

4.5.Лiкування постраждалих у перiодi токсичної енцефалопатії:

● оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

● при глибокій комі – інтубація трахеї та проведення ШВЛ;

● коферментнi форми вiтамiнiв групи В в/в (у вікових дозах);

● методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез, діалізне лікування за показаннями.

4.6.Лiкування постраждалих у перiодi токсичного гепатиту, токсичного нефриту:

● Лiпоєва кислота або Берлiтiон в/в або в/м в дозі 15-30 мг/кг маси тіла на добу;

● препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

● Лактулоза (у вiковiй дозі);

● Вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

● інгiбiтори протеолізу.

4.7.Лiкування постраждалих у перiодi виходу:

● препарати гепатопротекторної дії;

● відновлююча терапія.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів;

профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Директор Департаменту організації

та розвитку медичної допомоги

населенню Р.О.Моісеєнко