Обласний центр здоров’я

ОСНОВИ САНІТАРНОЇ ОСВІТИ

Охорона здоров'я – система державних і громадських заходів правового, організаційного, соціально-економічного, наукового, культурно-освітнього, санітарно-епідеміологічного, медичного, технічного та іншого характеру, спрямованих на збереження і зміцнення здоров'я людей, запобігання та лікування хвороб, подовження тривалості активного життя і працездатності, забезпечення сприятливих для здоров'я умов побуту і праці, гармонійного фізичного і психічного розвитку дітей та підлітків.

Здоровий спосіб життя – поведінка людей, яка формується на основі науково обґрунтованих валеологічних і санітарно-гігієнічних рекомендацій, направлених на збереження та зміцнення як індивідуального, так і суспільного здоров’я, забезпечення високого рівня працездатності, досягнення активного довголіття, формування валеологічного світогляду.

«Здоров’я для всіх на ХХІ століття» (ЗДВ) – право людей в усіх країнах на такий рівень здоров’я, який дозволяє їм вести активне виробниче і соціальне життя.

Зміцнення здоров’я – синонім формування здорового способу життя – сукупність заходів з надання окремим людям і спільнотам можливостей підвищення рівня здоров’я та контролю за факторами, що визначають здоров’я.

Інформаційний продукт (продукція) – документована інформація, яку підготовлено і призначено для задоволення потреб користувачів.

Інформаційні технології – комплекс методів, прийомів та технічних засобів збирання, зберігання, опрацювання і передачі даних для вирішення конкретних завдань.

Інформація – зареєстровані, класифіковані, організовані дані для забезпечення цілеспрямованої діяльності.

Профілактика – система заходів запобігання хвороб, збереження здоров'я та збільшення тривалості життя людини. Індивідуальна профілактика – раціональний режим і гігієнічна поведінка в побуті та на виробництві. Громадська профілактика – система державних, громадських та медичних заходів з охорони здоров'я колективів. У нашій країні профілактика – основа охорони державою здоров'я громадян.

Профілактика хвороб – заходи, які направлені не тільки на попередження хвороби, такі як імунізація, боротьба з переносниками хвороб чи кампанія з боротьби з курінням, але й на те, щоб стримати її розвиток і зменшити її наслідки після встановлення факту хвороби.

Профілактична медицина - напрямок, який ставить своїм завданням розробку і здійснення широких санітарно-оздоровчих та лікувально-профілактичних заходів з попередження захворюваності, інвалідності, збільшення тривалості життя людей.

Самопрофілактика – застосування населенням заходів із зменшення ризику виникнення захворювання, виявлення симптомів хвороби на ранній стадії для попередження розвитку захворювання чи для легшого його перебігу, заходи із попередження рецидивів захворювання, покращання якості життя хворої людини. Містить також здоровий спосіб життя, відмову від куріння, помірне споживання алкоголю, правильне застосування ліків.

Спосіб життя – визначений, історично обумовлений тип, вид життєдіяльності в матеріальній і нематеріальній сферах. Виділяють 4 категорії способу життя: рівень життя, якість життя, стиль життя та устрій життя.

Спосіб життя (здоровий) – типові та істотні для конкретної суспільно-економічної фармації види, типи та способи життєдіяльності людини, що підвищують адаптивні можливості його організму і сприяють повноцінному виконанню ним соціальних функцій при активній достатній тривалості життя.

Якість життя – ступінь сприйняття окремими людьми чи групами людей того, що їх потреби задовольняються, а необхідні для досягнення благополуччя і самоствердження можливості будуть реалізовані.

Санітарна освіта – багатопланова навчальна та виховна діяльність, спрямована на формування свідомої і відповідальної поведінки людини, з метою збереження, відновлення здоров’я та працездатності.

Метод індивідуальної санітарно-просвітницької інформації:

- індивідуальний санітарно-просвітницький вплив у процесі прямого або опосередкованого (за телефоном або письмово) спілкування між донором і реципієнтом. Дозволяє максимально враховувати індивідуальні особливості реципієнта: характерологічні, статеві, вікові, рівень освіти і культури, стан здоров’я, умови праці, побуту тощо.

Найчастіше використовується у спілкуванні лікаря з хворим та його рідними. Наявність двосторонніх зв’язків дає найбільш широкі можливості для оцінки ефективності санітарно-просвітницького впливу.

Індивідуальна бесіда:

- форма прямого міжособистісного спілкування між донором і реципієнтом, що використовується з метою надання необхідних медико-гігієнічних порад і рекомендацій.

Індивідуальний санітарно-гігієнічний інструктаж:

- форма прямого міжособистісного спілкування між донором і реципієнтом, що використовується з метою повідомлення медико-гігієнічної інформації інструктивного характеру для нормування гігієнічної поведінки за певних умов праці і побуту.

Санітарно-просвітницька консультація:

- форма прямого міжособистісного спілкування між лікарем і пацієнтом, яка використовується для повідомлення рекомендацій з питань здорового способу життя, первинної і вторинної профілактики захворювань. Містить вказівки, в тому числі забороняючі, про правильну гігієнічну поведінку, використання окремих предметів догляду за хворими, ліків тощо. Доповнюється виданням пам’яток та інших друкованих санітарно-просвітницьких засобів (наприклад, про режим, дієту, правила прийому ліків та ін.).

Телефонна консультативна служба:

- форма опосередкованого анонімно-міжособистісного спілкування між донором і реципієнтом. Використовується для надання порад у випадках, що загрожують здоров’ю чи життю (при важких психічних захворюваннях, небезпеці зараження хворобами, що передаються статевим шляхом та ін.). Здійснюється в вигляді відвертих (довірливих) розмов, в процесі яких реципієнт звертається до спеціаліста за порадою для вирішення проблем, що його турбують.

Особиста санітарно-просвітницька кореспонденція:

- відповіді спеціаліста на задані в письмовій формі запитання реципієнта. Найбільш часто такі запитання направляються на адресу засобів масової інформації (листи читачів або слухачів).

Метод групової санітарно-просвітницької інформації:

- диференційований санітарно-просвітницький вплив на різні вікові, статеві і професійні групи населення. Ефективність даного метода визначається однорідністю інтересів групи (наприклад, матері дітей певного віку, школярі та ін.), наявністю зворотного зв’язку, можливості вироблення єдиних поглядів, думок та переконань, необхідних для формування адекватної гігієнічної поведінки. Створює можливості широкого використання практичного навчання (наприклад навикам догляду за дитиною, за хворим, приготуванню рекомендованих страв та ін.), наглядних та друкованих засобів інформації. В межах даного методу застосовуються переважно односторонні види передачі інформації від донора до реципієнта, коли донор передає інформацію пасивній аудиторії (лекція, доповідь, практичне навчання та ін.). Можливе використання взаємодіючих видів при двосторонній активності донора і реципієнтів і їх співпраці (групова дискусія, вікторина, бесіда за круглим столом і т.д.). Учасники заходу можуть бути  активними партнерами, коли передбачається показ прийомів і вправ для придбання практичних навиків (надання першої допомоги, гімнастика для вагітних тощо), а також дослідів, що закріплюють теоретичні положення (про шкідливість нікотину та ін.). Індивідуалізація санітарно-просвітницьких рекомендацій цим методом не передбачається.

Групова дискусія:

- колективне обговорення групою реципієнтів питань охорони здоров’я, яке проводиться під керівництвом лікаря; має за мету вироблення в учасників дискусії єдиної думки щодо даної проблеми і прийняття відповідного рішення. Групова дискусія дозволяє стимулювати інтерес і пізнавальну активність реципієнтів, взяття ними зобов’язань, що стосуються корекції їх гігієнічної поведінки.

Бесіда за круглим столом:

- обговорення групою фахівців конкретних питань охорони здоров’я в присутності реципієнтів; проводиться під керівництвом ведучого («модератора»). Передбачає на певній стації обговорення участі в дискусії реципієнтів. Сумісне обговорення дозволяє всебічно і поглиблено проаналізувати питання, що розглядаються.

Вікторина в санітарній просвіті:

- пізнавальна гра з елементами змагання, котра сприяє розширенню світогляду в питаннях охорони і зміцнення здоров’я, дозволяє виявити знання в даній області. Учасники грають індивідуально або в командах; оцінку та підрахунок балів здійснює журі. Вікторина передбачає переважно фізичні вправи, особливо доречна для роботи з дітьми.

Курсове гігієнічне навчання:

- цикл занять за спеціальною навчальною програмою з окремими групами населення з метою повідомлення певних медико-гігієнічних знань і вироблення практичних навичок, адекватних до інтересів осіб, що навчаються. Переважно охоплює вагітних і матерів, батьків, молодь та ін. Проводиться в формі шкіл здоров’я, шкіл матерів та ін. У процесі навчання використовуються лекції, практичні заняття, навчальні та наочні матеріали.

Курсова санітарно-просвітницька підготовка:

- форма гігієнічного навчання різних професійних груп, що проводиться перед початком професійної діяльності або в її процесі за певними програмами, пристосованими до професій (зайнятих у промисловості, сільському господарстві, на транспорті, в будівництві, в сфері обслуговування), і завершується екзаменом.

Метод масової санітарно-просвітницької інформації:

- агітаційно-пропагандистський санітарно-просвітницький вплив на чисельно великі розосереджені аудиторії з допомогою технічних засобів. Використовує засоби масової інформації (пресу, радіо, телебачення, кіно), а також лекційну та наочну пропаганду (виставки, плакати тощо). Спрямований на формування суспільної думки і відповідального відношення до свого здоров’я і здоров’я колективу. Характеризується оперативністю розповсюдження інформації, широким охопленням, можливістю наочної подачі матеріалу і жанровою різноманітністю. Складність представляє використання цього методу для диференційованої медичної інформації, призначеної для окремих груп населення: відсутній безпосередній контакт між донором і реципієнтом; не забезпечується створення стійкої системи знань (це завдання щодо різних груп населення покликані вирішувати груповий та індивідуальний методи).

Телебачення в санітарній просвіті:

- аудіовізуальний засіб масової санітарно-просвітницької інформації, що передається в чітко визначений час і розрахований в основному на сім’ю та індивідуума. Характеризується різнобічністю жанрів і форм передачі інформації (тележурнали, телефільми, інтерв’ю, репортажі та ін.). Санітарно-просвітницька інформація по телебаченню може включатися в різні рубрики і цикли, призначена для певних аудиторій (батьків, дітей та ін.). Застосовується також внутрішньо-лікарняне телебачення (наприклад, для навчання породіль у пологовому будинку, відділенні з питань догляду за новонародженими та ін.).

Кіно в санітарній просвіті:

- аудіовізуальний засіб масової санітарно-просвітницької інформації, розрахований на змішану аудиторію. Крім того, використовується для показів тематичних санітарно-просвітницьких фільмів в одноманітних аудиторіях (жінки, школярі та ін.). Фільми на медико-гігієнічні теми можуть бути різними за формою, жанром (інструктивні, рекламні, науково-популярні, документальні, художні, мультиплікаційні). Використовується самостійно, а також у поєднанні з іншими засобами санітарно-просвітницького впливу (лекціями тощо). Організаційна форма показу санітарно-просвітницьких кінофільмів – кіновідеолекторій.

Радіо в санітарній просвіті:

- засіб усної масової санітарно-просвітницької інформації, що передається в строго визначений час і розрахований, в основному, на сім’ю та індивідуума. Можливі різноманітні форми виступів: радіолекторії, бесіди, відповіді на запитання радіослухачів, театралізовані сценки, радіожурнали та ін. Санітарно-просвітницька інформація по радіо може включатися в різноманітні рубрики і цикли. Широко використовується передача медико-гігієнічної інформації через місцеві радіовузли навчальних закладів, підприємств, лікувально-профілактичних закладів (поліклініки, лікарні та ін.).

Друк у санітарній просвіті:

- візуальний засіб масової санітарно-просвітницької інформації, розрахований на індивідуума і використовується ним у зручний для нього час. Характеризується розмаїттям видів: популярні санітарно-просвітницькі газети і журнали; публікації в загальній пресі; науково-популярні брошури; пам’ятки; листівки. Відрізняється різноманітністю форм надання санітарно-просвітницької інформації; статті, дописи, об’яви, репортажі, відповіді на листи читачів, інтерв’ю, нариси та ін. Публікації можуть супроводжуватись малюнками, фотографіями та іншими ілюстративними матеріалами.

Санітарно-просвітницька лекція:

- форма усного надання санітарно-просвітницької інформації змішаній аудиторії. Забезпечує постійний прямий контакт між лектором і слухачем, дозволяє лектору враховувати реакцію аудиторії; може бути самостійним виступом або складовою частиною циклу. Доповнюється демонстрацією наочних і аудіовізуальних засобів. При використанні лекції у груповій санітарно-просвітницькій роботі передбачається максимально однорідна аудиторія.

Санітарно-просвітницький форум:

- форма масової санітарно-просвітницької інформації, яка передбачає відповіді фахівців на усні або письмові запитання реципієнтів (вечір запитань та відповідей). Проводиться переважно для однорідної аудиторії за участю ведучого керівника. Рекомендується використовувати переважно в профільованих медичних закладах. Можуть застосовуватись аудіовізуальні засоби.

Театр у санітарній просвіті:

- засіб передачі медико-гігієнічної інформації в різних театралізованих формах: інсценування, ляльковий, естрадний виступи, театр тіней. Можливе підключення глядачів до дії під час вистави. Лялькові виступи на медико-гігієнічну тематику рекомендуються переважно для дитячої аудиторії.

Виставки в санітарній просвіті:

- експозиція текстових, графічних матеріалів на медико-гігієнічні теми. Мета – сприяти зростанню санітарної культури населення, популяризувати досягнення медичної науки і охорони здоров’я. В експозиціях і в процесі виставки застосовуються засоби, що впливають на пізнавальну та емоційну сфери: друкована та усна пропаганда; статистичні і рухові зображення; музичні і світлові ефекти тощо. Виставка дає можливість розглядати експонати повторно і, в залежності від індивідуальних інтересів, більш чи менш тривало. Може бути стаціонарною або пересувною.

Натуральні предмети в санітарній просвіті:

- демонстраційний матеріал, що використовується переважно при груповій і індивідуальній санітарно-просвітницькій роботі: засоби догляду за тілом, спортивні і гімнастичні снаряди, ліки, продукти харчування, засоби надання першої допомоги, лікувальні трави, засоби догляду за хворими, за дітьми, за новонародженими, кухонний інвентар та ін. Надає можливість не лише демонструвати, але й маніпулювати з ними, що сприяє кращому запам’ятовуванню санітарно-просвітницької інформації.

Штучні предмети в санітарній просвіті:

- демонстраційний матеріал, що використовується переважно при груповій і індивідуальній санітарно-просвітницькій роботі: муляжі, моделі, макети й інші копії натуральних предметів або органів людського тіла. Копія може бути збільшеною, зменшеною або в натуральну величину, іноді – спрощеною. Перевага використання – можливість для реципієнтів вивчати їх, маніпулювати з ними. В якості експонатів у музеях і на виставках забезпечити за допомогою технічних пристосувань динамічну демонстрацію фізіологічних функцій організму.

Плакат санітарно-просвітницький:

- наочний засіб масової пропаганди медичних і гігієнічних знань. Його завдання – привертати увагу, підтримувати інтерес у населення до тактовності проблеми, інформувати, спонукати їх до здійснення рекомендацій і порад. Зображення і текст взаємно доповнюють один одного і складаються в одне ціле. Умовний образ, звільнюючи плакат від зайвих деталей, дозволяє швидко донести закладену в ньому ідею до свідомості реципієнта. Дієвість плаката багато в чому залежить не лише від вдалого образного рішення, але й від умов експонування (місце, час, освітлення тощо). В залежності від тематики призначається для експонування в лікувально-профілактичних і культурно-просвітницьких закладах, в навчальних закладах, на промислових підприємствах і сільськогосподарських об’єктах, у підприємствах торгівлі та ін.

Пам’ятка санітарно-просвітницька:

- малоформатний друкований засіб масової пропаганди. Містить конкретні поради і рекомендації для окремих, у тому числі професійних, груп здорового населення або хворих, що потерпають від будь-яких захворювань. Використовується особливо широко в практиці лікувально-профілактичних закладів, серед населення в умовах диспансерного спостереження. Зміст може бути оформлений у вигляді буклета, коли текст та ілюстрації розміщені на одному листку, складеному по вертикальних або горизонтальних згинах (читати можна не розрізуючи, розкривши, як ширму).

Брошура санітарно-просвітницька:

- друкований засіб масової пропаганди, який у популярній формі висвітлює окремі питання охорони і зміцнення здоров’я. У вигляді брошур надаються також матеріали з методики санітарної просвіти.

Лозунг санітарно-просвітницький:

- друкований засіб масової пропаганди, що місить імперативний заклик або звернення до населення з короткою і чітко вираженою медико-гігієнічною рекомендацією чи вимогою (наприклад: «Не курити!»; «Мий руки перед їдою!»).

Листівка санітарно-просвітницька:

- друкований засіб масової пропаганди агітаційно-інформаційного характеру; зміст – мотивований заклик до участі в тих чи інших профілактичних заходах або лаконічні медико-гігієнічні поради.

Книги санітарно-просвітницькі:

- науково-популярні видання на медико-гігієнічну тематику, які комплексно викладають питання охорони здоров’я. Найбільш часто присвячуються окремим аспектам здорового способу життя: гігієні праці та відпочинку; раціональному харчуванню; особистій гігієні; боротьбі з шкідливими звичками та ін. Для більшої впевненості викладених положень використовуються статистичні дані, матеріали експериментальних досліджень на тваринах і спостережень над людьми; розшифровуються біохімічні і фізіологічні механізми, що лежать в основі тих чи інших фактів, практичних навичок і рекомендацій; наводяться приклади з життя і медичної практики. Ілюстрації доповнюють науково-пізнавальний зміст книги, складаючи з ним одне ціле.

Лекторська папка:

- текстовий і наочний матеріал (у вигляді брошур і таблиць) на медичну або гігієнічну тему, розроблений на допомогу лектору. Використовується в процесі групової санітарно-просвітницької роботи.

Анкетування:

- збір інформації з різних аспектів санітарної просвіти за допомогою спеціальної анкети (карти); відповіді на запитання можуть бути отримані або заочно, або шляхом особистісного контакту (опитування).

- опитування, зазвичай, має за мету збір даних, які характеризують санітарну культуру населення: готовності до участі в профілактичних заходах; рівень поінформованості; елементи гігієнічної поведінки та ін. Крім цього, для отримання інформації, що стосується деяких питань з організації медичної допомоги і відношення до неї населення. Широкомасштабні опитування здійснюються за допомогою масових засобів інформації: газет, журналів, радіо, телебачення. Окрім цього, широко використовується поштовий зв’язок. Контингенти респондентів визначаються методом вибору, рідше – репрезентативного відбору.

Масові санітарно-просвітницькі заходи (кампанії):

- комплекс заходів, мета яких звернути увагу суспільства на важливі проблеми охорони здоров’я, домогтися масової участі населення у вирішенні санітарно-гігієнічних завдань і одночасно підвести підсумок досягнутих успіхів в охороні здоров’я і праці, санітарного стану навколишнього середовища, санітарної культури населення тощо. Такі масові заходи насамперед присвячені найбільш актуальним темам (харчування, зловживання алкоголем і тютюном, гігієна навколишнього середовища та ін.), проводяться з акцентом на певні групи населення (молодь, сільське населення). Масові заходи найчастіше приурочуються до декретованих дат, наприклад, до Всесвітнього дня здоров’я (7 квітня), дня людей похилого віку (1 жовтня), Міжнародного дня боротьби з туберкульозом (24 березня), Всеукраїнського дня боротьби зі СНІДом (5 жовтня) та ін.