Обласний центр здоров’я
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
З РОЗРОБКИ ТА ЗАСТОСУВАННЯ
ОСНОВНИХ ПРОФІЛАКТИЧНИХ
ТЕХНОЛОГІЙ У ДІЯЛЬНОСТІ
ПРАКТИЧНОЇ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
Методичні рекомендації
підготовлені за матеріалами
Міністерства охорони здоров’я України,
Українського центру наукової медичної інформації
та патентно-ліцензійної роботи
ТЕХНІЧНІ ПРИЙОМИ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ЗАНЯТЬ
Технічні прийоми - це методи роботи з групою. Нижче будуть більш детально описані технічні прийоми для наступного використання при проведенні занять.
Ці прийоми можна різноманітити, щоб додати їм більш креативний характер і творчий початок.
Дискусія надає можливість людям висловити свою думку з того або іншого питання на підставі своїх знань і попереднього досвіду, а також розширити, поглибити його, а в ряді випадків і змінити на протилежне. У будь-якому випадку, беручи участь у дискусії, людина підвищує свою ерудицію. Нерідко, особливо під час обговорення спірних питань, дискусія приймає гострий характер, і сторони не досягають єдиної думки. Проте, при цьому формуються ціннісні установки, запам'ятовуються нові факти, що згодом впливають на поведінку людини. Як би не проходила дискусія, у тій або іншій мірі завжди вдасться знайти загальні позиції і виробити певні рекомендації.
У дискусії можуть брати участь двоє і більше чоловік. Ідеальний варіант - 6-8 чоловік; це дає можливість кожному з учасників повною мірою висловити свою думку і погляди і вислухати з увагою партнерів по дискусії.
При проведенні занять в ряді випадків буває корисним вибрати в кожній підгрупі свого лідера, що проводить дискусію, що передавав би інформацію про результати обговорення лідерам інших підгруп. Це допомагає швидкому виробітку загальної думки всієї групи.
МОЗКОВА АТАКА
Мозкова атака являє собою відмінний засіб швидкого залучення всіх членів групи до роботи на підставі вільного висловлення своїх думок по -питанню, що розглядається. Поставивши питання, керівник записує відповіді, що надходять, без коментарів. Потім групує пропозиції, що надійшли, по їхній ідентичності, змістовності, визначає пріоритети і формує загальні цілі. Нерідко, перед тим, як прийняти рішення щодо плану дій, потрібно обговорити інші питання, окрім тих, що обговорюються. Як керівник, будьте уважним при записуванні пропозицій, що надходять від групи і не пропустіть жодної з них. Адже іноді людина, подолавши свою соромливість, висловлює свою думку (навіть якщо вона здається присутнім безглуздою) і сподівається, що вона буде прийнята до уваги під час обговорення всього списку ідей, але виявляється, що її "не помітили"; цього може бути достатньо, щоб ця людина замкнулась у собі, вважаючи, що з нею не схочуть рахуватися, тому що її думку "ігнорують".
Варто цінувати думку кожного учасника, тому що це дасть загальну характеристику знань групи щодо поставленого питання і буде сприяти створенню атмосфери довіри і взаємодопомоги.
РОЛЬОВІ ІГРИ
Рольові ігри являють собою невеличкі, вільного характеру сценки, що відбивають варіанти життєвих ситуацій.
Теми для них можна взяти з цільових групових дискусій, від наймолодших людей вашої групи, що зтикаються в житті з проблемами навколо ВІЛ/СНІДу. У той же час при підготовці до рольової гри і розробці її сценарію не варто копіювати реальні життєві ситуації, що можуть бути знайомі комусь з членів групи.
У рольових іграх ми відіграємо роль якогось персонажу, що в меншому ступені бентежить людей, коли потрібно висловлюватися по тим або іншим інтимним питанням проблеми ВІЛ/СНІДу, висловлювати свої почуття й емоції.
Рольові ігри не можуть бути чимось сталим, разом і назавжди затвердженим стереотипом дій персонажів у конкретних ситуаціях. Для різних аудиторій ту й саму рольову гру можна провести по-різному, зміщуючи акценти на ті або інші моменти постановки в залежності від потреб аудиторії в інформації і навичках. Згодом рольові ігри можна розвивати, поглиблювати їхній зміст, вносити зміни, шукати нові, більш досконалі форми передачі і закріплення специфічної інформації.
Граючи якусь роль, ми можемо більше дізнатися про свій характер і стиль поведінки, навички.
Інша корисна сторона рольової гри - тренування варіантів поведінки в прототипах тих ситуацій, з якими у вас є шанс зустрітися в житті. Наприклад, непогано спробувати обіграти варіант купування презервативів в аптеці. Підготування молоді до зустрічі з подібними ситуаціями в житті дозволить їм заздалегідь здобути ряд навичок, що будуть слугувати гарантією профілактики зараження ВІЛ та іншими хворобами, що передаються статевим шляхом.
Важливо не перестаратися в ролі одного з персонажів гри: для цього "акторів" необхідно швидко вивести з їх "персонажів'' і не дозволяти тим самим учасникам по кілька разів грати однотипні ролі, щоб не залишитися "персонажем" в очах товаришів. Не варто недооцінювати цього моменту.
Не можна нав'язувати роль, яку учасник не хоче грати. Не потрібно пропонувати виконувати ролі ВІЛ-інфікованих, тощо.
МАЛЮНКИ І ФОТОГРАФІЇ
Малюнки і фотографії можна використовувати по різному як при роботі з групою, так і при реалізації суспільних проектів. Вони можуть бути з успіхом застосовані для притягнення уваги людей до предмету розмови, для зав'язування дискусії, ілюстрації теми розмови.
Малюнки і фотографії можна використовувати в "грі на запам'ятовування", для ілюстрації таких тем, як "Як ВІЛ передається і не передається".
Малюнки і фотографії можна вирізати з газет і часописів або намалювати самим. Важливо, щоб вони відповідали таким критеріям:
ü вони повинні відбивати місцевий колорит, манеру людей одягатися, їхній зовнішній вигляд і т.д.;
ü нести в собі чітко визначену думку, щоб уникнути їхнього двозначного тлумачення;
ü бути достатньо великих розмірів, якщо вони вивішуються на стіні або дошці.
Іноді корисно провести попереднє тестування малюнків і фотографій на обмеженій кількості людей із тих соціально-вікових груп населення, для яких вони призначаються як частина інформаційно-просвітницьких проектів щодо формування здорового способу життя і профілактики ВІЛ-інфекції та СНІДу.
УЧБОВІ (СИТУАЦІЙНІ ЗАВДАННЯ)
Цей вид навчання являє собою груповий пошук рішення в тієї або іншої запропонованої ситуації. Вони формуються таким чином, щоб група отримала інформацію, а потім спробувала розібратися, оцінивши дії того або іншого персонажу.
Можна дати дуже просту ситуацію і запропонувати групі продумати варіанти її подальшого розвитку з точки зору характеристики її персонажів.
Не варто надмірно ускладнювати і заплутувати ситуацію, щоб не загубити хід розвитку подій.
При читанні вголос навчального завдання (ситуації) варто виділити головні моменти і засвідчитися, що усім вони зрозумілі.
"МИ НАВЧАЄМО ОДНЕ ОДНОГО"
Цей метод просвітництва вже зарекомендував себе як дуже ефективний підхід до профілактики ВІЛ/СНІДу, особливо серед молоді.
Метод "Ми навчаємо одне одного" в області профілактики ВІЛ/СНІДу заснований на тому, що члени існуючої соціальної групи або спільноти інформують, навчають і консультують інших членів своєї групи або спільноти. У контексті пандемії СНІДу цей спосіб був успішно використаний у роботі з різноманітними групами, такими, як особи, що споживають наркотики внутрішньовенне, працівники секс-бізнесу. Програми для молоді з використанням підходу "Ми навчаємо одне одного" - такі програми ще називаються "Підлітки навчають підлітків" - уже проводяться в багатьох країнах світу. Вони ефективні завдяки соціальній ідентифікації - відчуттю себе частиною групи - і соціальній динаміці в молодіжному середовищі. Дійсно, у процесі відокремлення від своєї сім'ї, підлітки усе більш ототожнюють себе з цінностями і поведінкою групи ровесників. Молоді люди з більшим бажанням і увагою будуть слухати й учитися в тих, хто з ними одного віку, статі, соціально-економічного і культурного рівня. Це особливо видно у відношенні таких делікатних питань, як секс і сексуальна поведінка, оскільки тут молоді люди можуть сприймати батьків, вчителів і взагалі дорослих із недовірою.
Програми для молоді, що використовують підхід "ми навчаємо одне одного" реалізуються в багатьох країнах світу. Міжнародна Федерація Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця була ініціатором трьох пілотних проектів на Ямайці, у Гані і Беніні, у яких підхід "ми навчаємо одне одного" використовується для зміни поведінки молоді. У Гані проект здійснюється разом із Всесвітньою організацією руху скаутів. Попередні оцінки показують ефективність такого підходу, тому що молоді люди дійсно схильні змінювати свої погляди і поведінку під впливом спеціально навчених однолітків - "інструкторів".
Перш ніж вибрати той або інший вид заняття, подумайте про те:
ü яка інформація потрібна групі?
ü які цілі ви переслідуєте при проведенні даного заняття?
Наприклад: якщо члени групи не зовсім чітко уявляють, яким шляхом люди заражаються ВІЛ, вашою метою буде забезпечення чіткого розуміння групою шляхів передачі ВІЛ. Після вибору заняття і його проведення підбийте підсумки:
ü як в цілому пройшло заняття?
ü чи досягнута його основна мета?
Наприклад: користуючись тим же прикладом - запитайте, чи розуміє ваша група зараз, якими шляхами передається ВІЛ.
Поетапна оцінка кожного заняття допоможе вам встановити, які методики і прийоми більш ефективні, і врахувати це надалі. Заняття повинні послідовно створювати цілісну програму навчання молоді прийомам профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу.
Тут описані заходи, що можна використовувати для більш близького знайомства членів групи одне з одним, розвитку навичок колективної діяльності і стосунків взаємної довіри. Після цього наводяться методики проведення занять, пов'язаних з інформуванням аудиторії по тому або іншому питанню, підготуванням групи до зустрічі з різноманітними поглядами, думками і цінностями у ставленні до проблеми СНІДу. У заключній частині глави описуються деякі технічні прийоми, що можуть вам допомогти при плануванні і проведенні занять.
Істотним, якщо не основним, моментом у вашій роботі є максимальна адаптація матеріалів цього керівництва до життєвих потреб ваших підопічних, їхнього віку, знань і місцевих культурно-національних особливостей. Якщо ж зміст проведених вами занять буде відірвано від життя - навчальний процес не принесе бажаного результату.
У теперішній час тренінг як один із засобів професійного і особистісного розвитку все більш інтенсивно проникає у найрізноманітніші сфери людської діяльності. Свого часу ідея тренінгів виникла через те, що офіційна освіта не дає усіх знань, які б відповідали реаліям сучасного життя, виробництва, бізнесу. Наприклад, у Великій Британії і Японії вважається, що навіть випускників найпрестижніших навчальних закладів треба додатково вчити, щоб вони отримали відповідний рівень спеціалізації.
В усьому світі все частіше для розвитку особистості або для професійної перепідготовки персоналу обирається саме тренінг. Що ж це таке?
Тренінг - це інтенсивне навчання, яке триває, як правило, від одного до трьох днів.
Метод викладання на тренінгах дуже близький до методу «занурення», який застосовується на інтенсивних курсах вивчення іноземних мов. Як правило, весь тренінг супроводжують рольові ігри, сценки, часом жарти і розіграші, адже для того, щоб знання стали досвідом і навичками, потрібний позитивний настрій.
Застосування принципу активності в тренінгу пояснюється тим, що людина засвоює 10% з того, що чує, 50% з того, що бачить, 70% з того, що проговорює, і 90% з того, що активно відтворюється, і це надає можливості якнайкраще розкритися кожному учаснику.
У рамках тренінгів з командної роботи учасники вчаться координувати свої дії з діями колег, ефективно працювати у команді, а ще - будувати команду. На тренінгах, спрямованих на розвиток інших, навчаються технологіям лідерства, делегуванню повноважень.
Початок тренінгу включає в себе вступ і три етапи
ВСТУП. ВВЕДЕННЯ (5 % часу).
Коротке повідомлення про ціль і завдання тренінгу.
1-й ЕТАП. ЗНАЙОМСТВО (5 % часу).
Відбувається знайомство учасників тренінгу. Лідера, як і всіх учасників, називають просто по імені (на «ви» чи «ти» - вирішує лідер); по батькові застосовувати не рекомендується (це можливо тільки в тих випадках, наприклад, коли лідер набагато старший).
2-й ЕТАП. ПРИЙНЯТТЯ ПРАВИЛ РОБОТИ ГРУПИ (5 % часу).
Етап народження групи, коли вона приймає на себе зобов'язання і готова їх виконувати.
3-й ЕТАП. ОЧІКУВАННЯ УЧАСНИКІВ (3 % часу).
На цьому етапі учасники висловлюють свої очікування від тренінгу. Дуже важливо, щоб кожен учасник висловив свої очікування вголос.
Основна частина тренінгу обумовлена завданнями та змістом тренінгу і складається з чотирьох етапів.
4-й ЕТАП. ОЦІНКА РІВНЯ ІНФОРМОВАНОСТІ (5-10 % часу).
Щоб не повторювати добре відому учасникам інформацію, лідер має з'ясувати, що вони знають стосовно проблеми. Для цього він може задавати групі запитання, використовувати анкети, вікторини. Ще один спосіб дізнатися про пробіли в знаннях учасників - запропонувати їм написати анонімно на аркуші паперу запитання лідеру з теми тренінгу. Відповіді на ці запитання учасників можуть скласти основний обсяг інформаційного блоку.
5-й ЕТАП. АКТУАЛІЗАЦІЯ ПРОБЛЕМИ (10-30 % часу).
Цей етап проходить червоною ниткою через весь тренінг. Лідер може використовувати його для того, щоб збуджувати в учасників інтерес до проблеми, формувати у них мотивацію до зміни поводження, а також для того, щоб вони усвідомили проблему як вагому.
ЗАВДАННЯ ЦЬОГО ЕТАПУ - зробити проблему актуальною для кожного учасника. Етап можна провести:
ü за допомогою запитань: «Що для вас значить...», «Що ви почуваєте, коли чуєте слово...», «Ви чи ваші знайомі стикалися з...», «Що ви почували, коли...» та ін.;
ü доручивши учасникам, виконуючи завдання парами, розповісти якусь історію, що відбулася з ними чи їхніми знайомими, пов'язану з темою тренінгу, та поділитися враженнями, що виникали у них під час розповіді;
ü за допомогою ігор і групових вправ.
6-й ЕТАП. ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЛОК (20-40 % часу).
Інформаційний блок треба розбити на кілька логічно завершених частин, розподілених по всьому тренінгу. Задача лідера так викласти інформацію, щоб її було почуто і усвідомлено. Крім красномовства, лідер має використовувати наочні матеріали, дискусії, рольові ігри.
7-й ЕТАП. НАБУТТЯ ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК (20- 60 % часу).
МЕТОЮ соціально-просвітницьких тренінгів Є ВИРОБЛЕННЯ В УЧАСНИКІВ ПОДАНИХ НИЖЧЕ НАВИЧОК:
1. Комунікативних.
Напрацьовуються під час усього тренінгу за допомогою спеціальних ігор і вправ.
2. Навичок прийняття рішень.
Для розвитку цих навичок лідер може використовувати: «мозкові штурми»; обговорення однієї проблеми всією групою; ігри, спрямовані на усвідомлення та вирішення проблеми; алгоритм прийняття рішення.
3. Навичок зміни стратегії поводження. Ця навичка допомагає людині:
ü гнучко реагувати в будь-якій ситуації;
ü краще пристосовуватися до оточення;
ü швидше знаходити вихід із складних ситуацій;
ü реалізовувати свої плани і досягати мети.
Для того, щоб людина могла знайти стратегію поводження, вона має знати про наявність інших стратегій. Ця навичка відпрацьовується учасниками при використанні в тренінгу рольових ігор.
НЕОБХІДНО ЗНАТИ, ЩО ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЛОК, ЕТАПИ АКТУАЛІЗАЦІЇ І ВИРОБЛЕННЯ НАВИЧОК МАЮТЬ ДОСИТЬ ПЛАСТИЧНУ СТРУКТУРУ У НИХ НЕМАЄ ЧІТКИХ ЧАСОВИХ РАМОК І ОБОВ'ЯЗКОВОГО ПОРЯДКУ ПРОХОДЖЕННЯ; ВОНИ НАКЛАДАЮТЬСЯ ОДИН НА ОДНИЙ ЧИ ЙДУТЬ ПАРАЛЕЛЬНО.
Заключна частина тренінгу.
8-й ЕТАП. ЗАВЕРШЕННЯ РОБОТИ. ОДЕРЖАННЯ ЗВОРОТНОГО ЗВ'ЯЗКУ (5 % часу).
ЗАВДАННЯ ЦЬОГО ЕТАПУ:
ü підвести підсумки тренінгу;
ü з'ясувати, чи справдилися очікування учасників;
оцінити зміну рівня інформованості.
Усі соціальне-просвітницькі тренінги складаються з одних і тих самих етапів. Але об'ємне співвідношення цих етапів у кожному окремому тренінгу може бути різним.
ЦЕ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД:
ü цілей тренінгу (якщо це тільки інформаційний тренінг, то етап формування практичних навичок може бути дуже скороченим);
ü цільової групи (чим молодша цільова група, тим більше використовується ігор-розминок, ігор, спрямованих на згуртування групи, і тим меншим є інформаційний блок);
ü тривалості тренінгу;
ü рівня підготовленості групи (якщо група добре інформована, більше часу можна присвятити формуванню навичок і обговоренню соціальних явищ).