Обласний центр здоров’я

Житомирський обласний центр

соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

МЕТОДИ  РОБОТИ  З  ЯВИЩАМИ  НАСИЛЬСТВА  В  СІМ’Ї

Житомир 2010 рік

Насилля в сім’ї різні соціальні інститути визначають по-різному. Для правоохоронних органів головну роль відіграє сам факт вчинення кримінальних дій та злочинний умисел, що призвів до злочину. Медичні працівники звертають увагу на шкоду, яка заподіяна здоров’ю жертви. Однак для успішного подолання наслідків та профілактики майбутніх фактів насилля необхідні адекватне реагування та взаємодія всіх соціальних служб, що базуються на розумінні причин і змісту негативних явищ в сім’ї.

Поняття і явище

Закон України “Про попередження насильства в сім‘ї” визначає поняття «насилля в сім’ї» як юридичну фіксацію факту дій одного члена сім‘ї стосовно іншого, які порушують громадянські права та свободи людини, або які призводять до фізичного, психічного чи морального страждання. Однак як суспільне явище, насилля в сім’ї несе в собі значно глибші проблеми, вирішення яких потребує участі працівників правопорядку в останню чергу, тоді, коли зусилля інших громадських інститутів не досягли мети.

Це не означає, що факт, наприклад, жорстокого побиття повинен залишитись поза увагою правоохоронців. Подібні дії свідчать про небезпеку для суспільства того, хто на таке наважився, і робота всіх громадських інститутів повинна бути спрямована на те, щоб переконати постраждалу сторону відкрито, без зайвих вагань, звернутись до суду на захист своїх прав. Однак педагог, лікар, психолог, соціальний працівник зобов’язаний виявити конфліктну ситуацію в сім’ї, визначити її причину і сприяти її вирішенню до того як вона виллється в відкриту форму фізичного насильства або інший спосіб умисного заподіяння шкоди здоров’ю та життю.

Причини та ознаки

Причини конфліктності в сім’ях витікають із невиконання сім’єю своїх функцій. Наприклад, одна з основних функцій сучасної сім’ї, яка за своїм значенням переважає і економічну і виховну – терапевтична. Вона полягає в емоційній розраді у всіх життєвих негараздах і справах, і «резонуванні», тобто емоційної відповіді. У конфліктній сім’ї кожен член родини вважає, що стосунки в сім’ї тримаються виключно завдяки його зусиллям.

Виховну функцію не можна тлумачити тільки як вплив батьків на дітей. Це вплив і подружжя один на одного, і старших членів родини на подружжя, і самих дітей на батьків. Більшість випадків насилля, і фізичного зокрема, зумовлені неправильним розумінням шляхів реалізації цієї функції.

Хоча порушення економічної функції сім’ї дуже часто називають основною причиною конфліктності, однак найбільшого значення набуває вона в неповних сім’ях.

Для спеціаліста, який працює з сім’єю важливо знати перші ознаки конфліктності, що призводять до насилля в сім’ї.

1. При першому контакті один член сім’ї говорить замість іншого (порушення виховної функції);

2. Поведінка при одноосібному спілкуванні і під час спільної розмови зі всією сім’єю разюче відмінна (порушення виховної функції);

3. При одноосібному спілкуванні переважають скарги на членів родини (порушення терапевтичної фукції);

4. Помітні значні затримки у відповідях, коли мова заходить про продукти харчування, одяг, предмети першої необхідності (порушення економічної функції).

Рекомендації та поради

Педагог, медичний або соціальний працівник правильно обравши стратегію спілкування, здатен здійснювати психотерапевтичний вплив на сім’ю враховуючи особливості стосунків і очікувань.

Л. Я. Грозман виділив дві моделі сімейних стосунків. “Песимістична” модель підкреслює момент залежності від близької людини і зв’язок із негативними емоціями (страх втрати чи руйнування стосунків). Такі стосунки тривожні і залежні, вони гальмують особистісний розвиток, а в окремих випадках можуть бути симптомом патології особистості. Співробітництво перетворюється на псевдоспівробітництво, суперництво або ізоляцію. Джерелом конфліктів виступає неповага до потреби особистості в розвиткові та вдосконаленні.

“Оптимістична” модель базується на незалежності близької людини при позитивній установці на неї. Ця модель характеризується зняттям тривожності, психологічним комфортом і створює умови для особистісного розвитку.

Корекція таких установок та очікувань може бути направлена на побудову позитивного образа іншої сторони. Розмову з батьками слід починати з того, які у них чудові діти, а дружині розповідати, наприклад про чуйність, уважність і наполегливість чоловіка, його вразливість, переживання і навпаки.

Слід, насамперед, пам’ятати, що перед вами не статистичний пацієнт, клієнт чи чужа людина, а особистість і її життєвий досвід унікальний. Тільки на рівні діалогу між особистостями можна досягти взаєморозуміння і знайти шлях до вирішення проблеми. 

Профілактика жорстокого поводження з дітьми.

Законодавство України виділяє окремим випадком насильства в сім’ї жорстоке поводження з дітьми. Потреба розглядати цей вид насильства більш докладно постала через специфіку вікових особливостей дитини, її особливе, залежне становище і врахування виховних впливів. Як суспільне явище, проблема жорстокого поводження з дітьми тісно пов’язана із недоліками виховання і навіть розбещенням неповнолітніх. Корекційна та консультаційна допомога сім’ям, де здійснюється негативний вплив на дитину допоможе уникнути таких конфліктів батьків з дітьми, що призводять до тілесних пошкоджень та психологічних травм. Крім того, надзвичайно важливо правильно діяти спеціалістові, що має справу із першими наслідками насилля в сім’ї. Від його дій залежить, чи матиме дитина важку психологічну травму, чи припиниться жорстоке поводження з дитиною, чи збережеться сім’я, чи покарають винних.

Важко уявити батьків, які свідомо шкодять своїм дітям. Саме тому подібні випадки набувають широкого суспільного розголосу. Однак на практиці негативний вплив батьків на дітей трапляється значно частіше і якщо цей вплив не зумовлений незворотними аномаліями особистості батьків, то недоліки їх обізнаності, освіти, культурного рівня можна виправити об’єднаними силами соціальних служб та суспільних інститутів.

Незворотними аномаліями особистості можуть бути психічні захворювання батьків, їх алкоголізація чи наркотизація, психопатичні риси характеру. У таких випадках може йти мова про позбавлення батьківських прав та взяття дитини під опіку найближчими родичами чи вилучення з сім’ї. За перших ознак неадекватної поведінки батьків щодо дітей слід проконсультуватися з іншими соціальними службами щодо благополуччя цієї сім’ї. Але якщо він (неративний вплив) зумовлений ненавмисними діями від незнання чи через наслідування “моди”, обов’язок медика та педагога застерегти та попередити про наслідки. Виховний вплив неповної сім’ї потребує особливої уваги. Часто мати, виховуючи сама дитину, створює у неї негативний образ батька. Внаслідок цього відбувається порушення під час статевої ідентифікації (і у хлопчиків і у дівчаток), що призводить до наростання тривожності, нервовості, вираженої протестної поведінки після трьох років. Саме ці риси характеру часто стають причиною конфлікту з батьками, “неслухняності”, яка провокує батьків іноді на застосування останнього аргументу – фізичного насилля. В такому випадку слід переконати маму створити позитивний образ батька. Дослідження показують, що з поверненням портрету батька в дім зникають негативізм і немотивована тривожність у дитини. Інша небезпека негативного виховного впливу неповної сім’ї полягає у тому, що матері, які виховують хлопчиків самі, схильні до інцестуозної поведінки  через підсвідоме бажання не відпускати від себе сина. До статевого контакту вона, як правило, не доходить, але оголення матері під час переодягання перед хлопчиком, занадто відвертий фасон одягу, притискання хлопчика до грудей, щоб “заспокоїти”, називання сина “мій коханець”, повідомлення йому всіх подробиць інтимного життя у брутальній формі, занадто прискіплива увага до інтимної гігієни хлопчика – всі ці дії призводять до формування у хлопчика нерішучого, інфантильного і тривожного характеру, іноді навіть із затримкою розумового розвитку. Позиціювання негативного досвіду з використанням насилля на виховання власних дітей  має місце у випадку низького освітнього рівня батьків або через велику зайнятість на роботі. В такому випадку слід наголосити на негативних наслідках такого “виховання”, зокрема про небезпеку психічних заворювань дітей на неврози, шизофренію, виховання психопатичної особистості.

Більше половини статевих злочинів відносно дітей вчинені не незнайомцями, а родичами і друзями сім’ї. Недоліки статевого виховання нерідко призводять до того, що дитина стає легкою здобиччю спокусника. Отримання відомостей про інтимне життя людини “на вулиці” у викривленому, фрагментарному вигляді часто сприяють формуванню аномальної особистості дитини, що може виявлятись у її провокуючій поведінці. Для попередження цих недоліків батьків слід ознайомити із головними принципами статевого виховання. Розповідь про інтимні стосунки, особливості будови статевих органів не повинна призводити до сексуальної стимуляції. Така бесіда повинна відбуватися до настання пубертантного періоду і якщо батьки не можуть це зробити самі, то нехай доручать це спеціалісту або нададуть дитині відповідну літературу. Краще всього це робити при нагоді, залучаючи дитину до турбот, пов’язаних із новонародженим (якщо не з братиком чи сестричкою, то з немовлям сусідів, знайомих). Всі відомості про інтимне життя повинні мати моральне значення, чітке усвідомлення відповідальності.Профілактичні заходи знижують напруження в сімейних стосунках між дітьми та батьками.

Рекомендації щодо дій у випадку виявлення ознак

жорстокого поводження з дітьми

Спроби насилля над дітьми – випадок виключний і вимагає обов’язкової уваги лікаря. Фізичні травми пов’язані із генітальними маніпуляціями і супутньою або сексуально самоцінною агресією. Необхідний ретельний огляд, оскільки тяжкі фізичні травми можуть і не кидатись в вічі. У зв’язку із можливістю зараження венеричними хворобами необхідна профілактична обробка геніталій і введення антибіотиків. Дитина відразу після події знаходиться в стані реактивного збудження, або ступора, викликаних раптовістю та жорстокістю події. Постраждалу дитину слід якомога швидше і без госпіталізації поступово повернути в русло звичного життя. Для цього важлива позиція рідних і близьких. Вони повинні здійснювати нагляд дуже обережно, не висловлюючи недовіри і підозр, не зосереджуватись на тому, що відбулося. Іноді в дитини через деякий час може бути «відреагування» ситуації у вигляді власної сексуальної активності. У зв’зку з цим слід планувати психотерапію, спрямовану на наслідки, а не на саму подію. Правильна підготовка дітей не буде сильно травмувати дитину, а тому слід батьків і близьких переконувати звернутись до органів правосуддя через велику соціальну небезпеку насильника.

Додаток

Статті Кримінального Кодексу України, які можна застосовувати стосовно встановлення відповідальності за вчинення фізичного, сексуального, психологічного та економічного насильства в сім’ї:

1. Стаття 115 Кримінального кодексу України - умисне вбивство.

     Вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, - карається позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.

Умисне вбивство:

-двох або більше осіб;

- малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності;
- заручника;

- вчинене з особливою жорстокістю;

- вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб;

- з корисливих мотивів;

- з хуліганських мотивів;

- особи чи її близького родича у зв'язку з виконанням цією особою службового або громадського обов'язку;

- з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення;

- поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом;

- вчинене на замовлення;

- вчинене за попередньою змовою групою осіб;

- вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116-118 цього Кодексу, - карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті.

2. Стаття 116 Кримінального кодексу України – умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання

            Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого, - карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Стаття 117 Кримінального кодексу України – умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини.

            Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини під час пологів або відразу після пологів - карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

4. Стаття 119 Кримінального кодексу України – вбивство через необережність

            Вбивство, вчинене через необережність, - карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

            Вбивство двох або більше осіб, вчинене через необережність, - карається позбавленням  волі на строк від п'яти до восьми років.

5. Стаття 120 Кримінального кодексу України – доведення до самогубства

            Доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство, що є наслідком жорстокого з нею поводження, шантажу, примусу до протиправних дій або систематичного приниження її людської гідності, - карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

            Те саме діяння, вчинене щодо особи, яка перебувала в матеріальній або іншій залежності від винуватого, або щодо двох або більше осіб, - карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

            Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, якщо воно було вчинене щодо неповнолітнього, - карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

6. Стаття 121 Кримінального кодексу України – умисне тяжке тілесне ушкодження

            Умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

            Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, або вчинене на замовлення, або спричинило смерть потерпілого, - карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

7. Стаття 122 Кримінального кодексу України – умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження

            Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження,  яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я  або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину, - карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

            Ті самі дії, вчинені з метою залякування потерпілого або його родичів чи примусу до певних дій, - караються позбавленням волі від трьох до п'яти років.

8. Стаття 123 Кримінального кодексу України – умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання

            Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого, - карається громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

9. Стаття 125 Кримінального кодексу України – умисне легке тілесне ушкодження

            Умисне легке тілесне ушкодження - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

            Умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, - карається громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Стаття 126 Кримінального кодексу України – побої і мордування

            Умисне завдання удару, побоїв або вчинення  інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

            Ті самі діяння, що мають характер мордування, вчинені групою осіб, або з метою залякування потерпілого чи його близьких, - караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

10. Стаття 127 Кримінального кодексу України – катування

            Катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою спонукати потерпілого або іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, в тому числі отримати від нього або іншої особи інформацію, свідчення або визнання, покарати за його дії, які він скоїв або у скоєнні яких підозрюється, або залякування його або інших осіб - карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

            Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

            Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені працівниками правоохоронних органів, - караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

            Дії, передбачені частиною третьою цієї статті, якщо вони призвели до загибелі людини, - караються позбавленням волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

11. Стаття 128 Кримінального кодексу України – необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження

            Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження - карається громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років.

12. Стаття 129 Кримінального кодексу України – погроза вбивством

            Погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, - карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до двох років.

            Те саме діяння, вчинене членом організованої групи, - карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

13. Стаття 135 Кримінального кодексу України – залишення в небезпеці

            Завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, - карається обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.

            Ті самі дії, вчинені матір'ю стосовно новонародженої дитини, якщо матір не перебувала в обумовленому пологами стані, - караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

            Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили смерть особи або інші тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

14. Стаття 136 Кримінального кодексу України – ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані

            Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу або неповідомлення про такий стан особи належним установам чи особам, якщо це спричинило тяжкі тілесні ушкодження, - караються штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

Ненадання допомоги малолітньому, який завідомо перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу або неповідомлення про такий стан дитини належним установам чи особам - караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

            Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони причинили смерть потерпілого, - караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

15. Стаття 152 Кримінального кодексу України – зґвалтування

            Зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи,- карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

            Зґвалтування, вчинене повторно або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 153-155 цього Кодексу, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

            Зґвалтування, вчинене групою осіб, або зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього - карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

            Зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а також зґвалтування малолітньої чи малолітнього - карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

16. Стаття 153 Кримінального кодексу України – насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом

            Задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи - карається позбавленням волі на строк до п'яти років.

            Те саме діяння, вчинене повторно або групою осіб, або особою, яка раніше вчинила будь-який з злочинів, передбачених статтями 152 або 154 цього Кодексу, а також вчинене щодо неповнолітньої чи неповнолітнього, - карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

            Те саме діяння, вчинене щодо малолітньої чи малолітнього, або якщо воно спричинило особливо тяжкі наслідки, - карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.

17. Стаття 155 Кримінального кодексу України - статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості

            Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, - караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

            Ті самі дії, вчинені батьком, матір'ю або особою, що їх замінює, або якщо вони спричинили безплідність чи інші тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

18. Стаття 156 Кримінального кодексу України – розбещення неповнолітніх

            Вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку,

караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.

            Ті самі дії, вчинені щодо малолітньої особи або батьком, матір'ю або особою, що їх замінює, - караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років.

19. Стаття 166 Кримінального кодексу України - злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування

            Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, - карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

20. Стаття 167 Кримінального кодексу України – зловживання опікунськими правами

            Використання опіки чи піклування з корисливою метою на шкоду підопічному (зайняття житлової площі, використання майна тощо) - карається штрафом до п'ятдесяти  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.

21. Стаття 194 Кримінального кодексу України – умисне знищення  або пошкодження майна

            Умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

            Те саме діяння, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, - карається позбавленням волі на строк від трьох до п'ятнадцяти років.

22. Стаття 195 Кримінального кодексу України – погроза знищення майна

            Погроза знищення чужого майна шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців.

Статті Кодексу про адміністративні правопорушення України, які можна застосовувати стосовно встановлення відповідальності за вчинення фізичного, сексуального, психологічного та економічного насильства в сім’ї:

1. Стаття 173-2 Кодексу про адміністративні правопорушення – вчинення насильства в сім'ї або невиконання захисного припису

            Вчинення насильства в сім'ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, - тягнуть за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку.

            Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, а в разі якщо за обставинами справи, з урахуванням особи порушника, застосування цих заходів буде визнано недостатнім, - адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.

2. Стаття 184 Кодексу про адміністративні правопорушення - невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей

            Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей - тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

            Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

            Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

            Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Матеріали підготовлені:

психологом                                                                                      С.В Садовським

лікарем-методистом ОМЦ                                                          С.А Ходаківською

Відповідальна за випуск:

завідуюча просвітницьким відділом ОМЦ                                             Т.В. Слука