Житомирський обласний центр здоров’я

Для чого потрібен

ІМУНІТЕТ

У навколишньому середовищі перебуває безліч мікроорганізмів, чимало яких можуть викликати небезпечні інфекційні хвороби. Але хворіємо ми не так вже й часто, тому що наш організм здатний протистояти проникненню в його внутрішнє середовище хвороботворних бактерій та вірусів. Захисні реакції організму називаються імунітетом. Імунітет поширюється не тільки на хвороботворні мікроорганізми, але й на будь-який чужорідний білок, що потрапляє у кров.

Що таке інфекція?

Інфекція (зараження) – це проникнення в організм і розмноження у ньому мікробів, що викликають інфекційні хвороби. Інфекцією називають також самого збудника хвороби, процес його проникнення в організм і місце розвитку в організмі (наприклад, кишкова інфекція). Джерелами збудників інфекції є хворі люди, свійські та дикі тварини. Від контакту з ними занедужує здорова людина. Віруси грипу, кору, скарлатини, дифтерії тощо виділяються в навколишнє середовище під час кашлю, чхання, розмови і проникають в організм здорової людини через дихальні шляхи. Натомість багатьма кишковими інфекційними хворобами (дизентерією, черевним тифом, холерою тощо) можна заразитися не тільки від хворої людини – збудники цих захворювань можуть перебувати у питній воді, на продуктах і проникнути в організм через рот («хвороби брудних рук»). Кровососні комахи (комарі, блохи, воші) – переносники інфекційних захворювань (малярії тощо), збудники яких попадають одразу в кров.

Дуже небезпечними інфекційними хворобами (гепатит В, СНІД) людина, як правило, заражається через нестерильні медичні інструменти або статевим шляхом. Захист організму від будь-якої інфекції забезпечує імунна система. Клітини, що беруть участь в імунних реакціях організму (лімфоцити та ін.), утворюються, розмножуються і дозрівають у кістковому мозку, лімфатичних вузлах і селезінці, звідки потрапляють у кровоносне русло.

Імунні бар'єри

Механізми захисту від інфекції поділяються на зовнішні та внутрішні. Зовнішніми бар'єрами, які не в змозі здолати більшість бактерій і вірусів, є шкіра й слизові оболонки очей, дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту, статевих органів. Вони не тільки слугують механічною перешкодою на шляху мікробів, але й містять речовини, що їх вбивають, тобто мають бактерицидну дію.

Так, у слині, слізній рідині та шкірних виділеннях міститься білок лізоцим, який руйнує оболонки бактеріальних клітин, а слизова оболонка шлунка виробляє соляну кислоту, яка перешкоджає розвитку кишкових інфекцій. Протистояти мікробам допомагає також нормальна мікрофлора шкіри та слизових оболонок. Бактерії, що постійно живуть на них, усіляко перешкоджають проникненню на їхню територію «чужинців». У разі порушення цілісності зовнішніх покривів відкриваються так звані ворота інфекції, через які мікроби намагаються потрапити у внутрішнє середовище організму. Назустріч їм відразу ж направляються лейкоцити, здатні до фагоцитозу (активного захоплювання й поглинання мікробів). Знищуючи мікробів, лейкоцити гинуть, а на місці «бою» формується осередок запалення. Гній, що утворюється на ранці, - це тіла загиблих лейкоцитів, що локалізували інфекцію, тобто не допустили її подальшого поширення в організмі. Мікробів, що здолали і цей бар'єр, знешкоджують антитіла – специфічні білки плазми крові (імуноглобуліни), здатні розпізнавати «прибульців» за антигенами (ознаками чужорідності). Вони відразу ж блокують мікробів, не даючи їм розмножуватися. Вірусів, що проникли до внутрішнього середовища організму, вбиває захисний білок інтерферон. У знищенні вірусів і бактерій усередині клітини беруть участь також лізосоми – органоїди, що здійснюють процеси внутрішньоклітинного травлення. Якщо клітина не справляється зі збудником, він розмножується й проникає в інші клітини. У разі розвитку інфекції боротися з нею допомагають ліки (антибіотики тощо).

Види імунітету

Стан імунної системи забезпечують як спадкові (природний імунітет), так і спеціально сформовані механізми (штучний імунітет). Природний імунітет поділяється на вроджений і набутий. Уроджений імунітет до певних хвороб передається спадково. Набутий формується протягом усього життя людини. Він з'являється після перенесеного захворювання й може бути активним і пасивним. Активний імунітет розвивається через 1-2 тижні після одужання. Він може зберігатися тривалий час, іноді все життя (наприклад, після кору), або бути нестійким (після грипу). Пасивний імунітет має немовля, яке отримало антитіла від матері через плаценту під час внутрішньоутробного розвитку або із грудним молоком. Такий імунітет зберігається протягом перших тижнів життя, а потім поступово зникає. Штучний імунітет створюють введенням в організм лікувальної сироватки – готових антитіл проти певного збудника (наприклад, протитуберкульозне щеплення) або вакцини.

Імунізація

Деякі інфекційні хвороби особливо небезпечні для людини, оскільки її імунітет не здатний протистояти занадто агресивним вірусам і бактеріям. Проти низки хвороб (правець, сказ) імунітет не вироблений взагалі. Упоратися з подібними хворобами допомагає імунізація (вакцинація). Уведенням в організм спеціальних препаратів – вакцин, що містять ослаблених або вбитих збудників хвороб, створюється штучний активний імунітет. Потрапивши у кров, вакцини викликають слабку хворобливу реакцію, у відповідь на яку організм виробляє антитіла, що захищають його від цієї інфекції. Рани й опіки підвищують ризик зараження правцем. З метою запобігання цьому смертельному захворюванню потерпілому вводять протиправцеву сироватку. Свійських тварин щорічно вакцинують проти сказу. Щоб запобігти епідемії грипу, медики проводять масову протигрипозну вакцинацію.

Імунітет від вакцинації досить нетривалий, тому через певний термін (для кожної інфекції свій) проводиться повторна вакцинація (ревакцинація). У результаті відновлюється втрачений або підсилюється ослаблений імунітет. Дітей та підлітків вакцинують у терміни, передбачені календарем щеплень. За допомогою вакцинації вдалося повністю знищити вірус віспи, від якої загинула велика кількість людей.

2009 р.