Обласний центр здоров’я

Центральна міська лікарня № 1

Сибірка

Сибірка – це особливо небезпечна інфекційна хвороба, що спричинюється спороносною паличкою сибірки, перебігає залежно від місця проникнення збудника у шкірній (98% випадків), або генералізованій (кишковій, легеневій, септичній) формі (2% випадків).

Поза організмом людини та тварини збудник сибірки може утворювати спори. Заражений спорами грунт є резервуаром збудника сибірки. У ґрунті та інших об’єктах зовнішнього середовища спори сибірки можуть жити десятиріччями, зберігаючи свої біологічні властивості.

Зараження тварин відбувається, в основному, двома шляхами – харчовим або трансмісивним (передачею збудника від хворих до здорових тварин). Передача збудника може здійснюватись також сліпнями, мухою-жигалкою та іншими кровососними комахами.

Хворі на сибірку тварини є заразними упродовж усього перебігу хвороби: вони виділяють збудник сибірки у зовнішнє середовище з сечею, фекаліями, молоком, кров’янистими виділеннями. Після їх загибелі заразними є всі їх органи і тканини, в тому числі шкіра, вовна, кістки, роги, копита, кров.

Найбільш сприйнятливими до сибірки є корови, кози, вівці, буйволи, верблюди, коні, віслюки і травоїдні дикі тварини, менш сприйнятливі – свині. Собаки, кішки, промислові тварини (норки), дикі хижі тварини хворіють на сибірку рідко, за умови масового їх інфікування.

Зараження людини виникає внаслідок проникнення збудника сибірки через пошкоджену шкіру тіла у кров людини (подряпини, садна, дрібні порізи) та через слизові оболонки при догляді за хворими тваринами, розтині трупів, знятті шкіри, розробці туш хворих тварин. Зараження можливе також при контакті з різними видами сировини, отриманої від хворих тварин, при вживанні в їжу м’яса хворих тварин, а також  трансмісивним (укуси кровососних комах) шляхами. Не виключається можливість інфікування людей через заражений збудником грунт або забруднені ним предмети.

Наразі немає достовірних даних про передачу сибірки від хворої людини здоровій.

Інкубаційний період хвороби триває 2-14 днів. Найчастіше спостерігається локалізована (шкірна) форма з ураженням відкритих ділянок тіла (щоки, повіки, лоб, шия, кисті, передпліччя).

На місці проникнення збудника виникає щільна червоно-синюшна плямка, яка швидко перетворюється у вузлик. Наростають відчуття печії і свербіння. Через 12 – 14 годин вузлик перетворюється в пухирчик, який заповнюється жовтою (потім кров’янистою) рідиною і тріскає. Внаслідок цього утворюється виразка, по краях якої виникають вторинні (дочірні) пухирці, за рахунок чого відбувається розширення виразки. Через 1 – 2 тижні у центрі виразки утворюється чорний безболісний струп (нагадує вуглинку), оточений запальним багряно-синюшним валиком. На місці пухирця формується карбункул, діаметр якого може досягати 8 – 10 см. Довкола  нього поширюється виражений набряк, особливо в місцях, де є пухка підшкірна клітковина (найчастіше на обличчі). Згодом набряк зменшується, струп піднімається над поверхнею шкіри і, починаючи з 1-го тижня, відпадає. На його місці утворюється виразка, яка повільно епітелізується і рубцюється. При локалізації карбункула на повіках, шиї, передній поверхні грудної клітки може розвинутись вторинний некроз (змертвіння тканин) як наслідок різкого набряку.

Такі симптоми інтоксикації, як головний біль, розбитість, підвищення температури тіла, зміни з боку серцево-судинної системи, залежить від ступеня важкості хвороби.

Генералізована форма характеризується дуже важким перебігом. Починається хвороба з гарячки, головного болю, слабкості, блювання. З’являється відчуття стиснення за грудиною, задишка, біль у грудях при диханні, сухий кашель з харкотинням. При огляді хворого привертає увагу блідість шкіри, синюшність слизових оболонок, задишка. При підозрі на сибірку хворий підлягає негайній госпіталізації в інфекційне відділення або в окрему палату чи бокс.

Важливим заходом профілактики захворювань людей на сибірку є створення імунного прошарку серед сприйнятливих до цього захворювання тварин шляхом охоплення всього поголів’я великої, дрібної рогатої худоби, коней, свиней плановими протисибірковими щепленнями у визначені терміни та впорядкування місць поховання тварин.

Житомир - 2008