Житомирський обласний центр здоров’я
Хронічний простатит займає перше місце серед захворювань сечостатевої системи у чоловіків. Згідно з даними літератури біля 60-70 % обстежених чоловіків хворіють на хронічний простатит.
У більшості дане захворювання діагностується у віці від 30 до 40 років, однак цей показник може коливатись (від 18 до 80 років).
Простатит – запалення паренхіматозної та інтерстиціальної тканини передміхурової залози. Хронічний простат може виникнути як наслідок гострого простатиту, частіше протікає з незначно вираженою симптоматикою і проявляється як первинне захворювання.
За розміром передміхурова залоза є маленькою, величиною з горіх. Вона - союзник і ворог чоловіка. Передміхурова залоза продукує 15 % сім’яної рідини, чим забезпечує “чоловічу силу”, однак часто стає причиною неприємностей, котрі приносить її захворювання. У молодому віці - це простатит, після 45-50 років з’являються перші ознаки аденоми передміхурової залози.
Простатит часто провокується охолодженням, але справжня причина захворювання – інфекція. Це може бути банальна стрептококова або стафілококова інфекція, що потрапляє в залозу із сечовика, або інфекція, що передається статевим шляхом: гонорея, хламідіоз, мікоплазмова інфекція. Сприяє розвитку простатиту не лише переохолодження, а й низька фізична активність, сидячий спосіб життя, зниження захисних сил організму під впливом алкоголю, наркотиків.
Діагностика як гострого, так і хронічного простатиту рідко коли складає проблему для уролога. Після опитування та загального огляду лікар насамперед проводить пальцеве ректальне дослідження передміхурової залози і бере секрет простати на аналіз. Для постановки діагнозу деколи необхідним є проведення низки додаткових досліджень.
Лікування простатиту повинен призначати тільки лікар. Усі його призначення необхідно ретельно виконати, бо інакше запальний процес у залозі перейде в хронічну форму і буде дошкуляти все життя.
У багатьох чоловіків старше 50 років виникають симптоми аденоми передміхурової залози – доброякісного збільшення простати. Розростаючись, залоза тисне на сечовик, що порушує відтік сечі: сечовипускання стає частим і утрудненим, особливо вночі. Не варто терпіти незручності, що виникли, оскільки стан може погіршитися. Аденома передміхурової залози часто поєднується з простатитом, сприяє його прогресуванню.
Аденома передміхурової залози – захворювання з прогресуючим розвитком, тому лікування необхідно проводити під постійним спостереженням лікаря. Тільки він може оцінити стан залози, призначити правильне й адекватне лікування.