Житомирський обласний центр здоров’я
Навчально-методичний центр цивільного захисту
та безпеки життєдіяльності Житомирської області
Відпочиваючи в горах, будьте обережні!
Нерідко оманлива думка про легкодоступність гірських масивів та надмірна безпечність мандрівників призводить до травматизму, а інколи й до загибелі подорожуючих.
Суттєву небезпеку під час таких подорожей становлять грізні і небезпечні природні явища - снігові лавини. А отже, перш ніж відправитись на відпочинок у гори, ознайомтеся з картами лавинних небезпек і проконсультуйтеся з фахівцями лавинної або рятувальної служб. При оголошенні лавинної небезпеки треба взагалі утриматися від походів у гори. Не рекомендується розпочинати рух зразу після рясних опадів, краще перечекати, поки сповзуть лавини чи сніг влежиться. При ясній погоді необхідно перечекати два дні, при тумані і похмурій погоді - три-чотири, при сильному морозі – до шести днів.
Якщо група туристів перебуває на маршруті в горах, то вона ні в якому випадку не повинна виходити на круті снігові схили. Пересуватися слід тільки дорогами й стежками, по дну долин та по гребенях. Не можна виходити на снігові карнизи, перетинати схили впоперек або рухатися ними зигзагом.
Існують ознаки небезпечності схилу. Оцінку лавинонебезпечності доцільно проводити у такій послідовності:
оцінка характеру схилу: стрімкість, ділянки перегину, місця снігонакопичення, наявність каміння, дерев, кущів, експозиція схилу тощо;
оцінка снігового покриву: сухий чи мокрий сніг, наявність свіжого пухнастого снігу на твердій основі або "глибинної паморозі" (крупчастого снігу) під пластом твердого шару;
оцінка часу: чи встигне група подолати лавинонебезпечну ділянку в ранкові години до освітлення схилу сонцем та, відповідно, до зміни характеру снігового покриву.
Слід відмовитися від спроби подолання лавинонебезпечного схилу, коли:
йде чи щойно випав рясний сніг;
необхідно перетнути голу поверхню схилу, кут нахилу якого більше 25-30°, де немає каміння, дерев та кущів, вкритого пухким сухим снігом, що лежить на твердому насті;
на схилі чи в інших місцях спостерігаються сліди свіжих лавин чи зсувів снігу;
сталося осідання снігу з характерним звуком, що свідчить про наявність шару слабкого зчеплення "глибинної паморозі";
над схилом нависають великі снігові карнизи;
схил освітлений сонцем, вологий, спостерігаються "снігові равлики";
видимість погана чи різко погіршилася.
Лавинонебезпечні схили треба перетинати вище лінії основного снігозбору.
Схил із твердим верхнім шаром снігу слід долати у верхній частині, із пухким - у нижній, "прочоси" від лавин на заліснених схилах перетинати у верхній частині ближче до межі лісу. Навітряний та тіньовий схили безпечніші, ніж підвітряний чи сонячний.
КЕРІВНИК ЗОБОВ'ЯЗАНИЙ:
1. При потребі проходження лавинонебезпечного рельєфу за можливості вибирати безпечні ділянки схилу: гребені, скельні острови, групи дерев, високі кущі, які частково слугують опорою сніжному пласту. Уникати сніжних кулуарів, лавинних жолобів і розташованих під ними схилів, особливо покритих глибоким, пилоподібним чи мокрим снігом, який лежить на льодовій основі.
2. Дуже важливо звернути увагу на положення схилів відносно напрямку пануючих вітрів чи вітрів останніх 10-15 днів (на підвітряній стороні завжди відкладаються маси принесеного снігу)! Круті зледенілі схили необхідно долати на "кішках", вирубувати сходи або облаштувати перила з мотузок.
3. При потребі лавинонебезпечний схил слід перетинати якомога вище лінії максимального напруження снігового пласту, причому потрібно прокладати дещо нахилений слід, оскільки горизонтальний перетин схилу (особливо на лижах) сприяє більшому порушенню глибини сніжного покриву.
4. Якщо на схилі немає нерівностей, які б служили опорою сніговому пласту, потрібно підніматися чи спускатися по прямій (по лінії падіння води) і перетинати схил у безпечному місці.
5. Перед проходженням лавинонебезпечної ділянки встановити на безпечному місці спостережний пункт, з якого один із учасників міг би стежити за пересуванням кожного учасника групи.
6. На небезпечній ділянці повинно бути не більше однієї людини.
7. Визначити учасників, які замикають групу та несуть засоби для порятунку (лавинні зонди, лопати, медикаменти).
8. При перших ознаках лавинної загрози слід припинити рух.
УЧАСНИКИ ГРУПИ ЗОБОВ'ЯЗАНІ:
1. Обов'язково закріпити на собі кінець лавинного шнура. Лавинний шнур повинен бути довжиною 10-20 м, яскравого кольору, без вузлів.
2. Суворо дотримуватися заданого інтервалу, який, залежно від рельєфу, може сягати 20-100 метрів. Пересуваючись на лижах, потрібно дотримуватися інтервалу один від одного не менше 50-70 м, на небезпечних місцях переходи робити без лиж.
3. Переходити небезпечні ділянки швидко, широкими кроками, намагатися не порушувати цілісність снігу між слідами для того, щоб не підрізати схил.
4. Не допускати різких поворотів, стрибків і ударів лижами.
5. Зберігати абсолютну тишу, прислуховуватися до вказівок керівника і сигналів спостерігача. У випадку зупинки на відкритому місці не згуртовуватись.
6. Долаючи небезпечну ділянку на лижах, треба послабити кріплення настільки, щоб лижі можна було моментально зняти, розстібнути поясний ремінь наплічника. Тримати лижні палиці тільки в обхват (руки витягнути з темляків), щоб їх зразу можна було кинути. Капюшон штормівки одягти на голову і застібнути так, щоб прикрити рот і ніс (аби, потрапивши в лавину, захистити їх від снігу).
7. При сигналі спостерігача "Лавина!" терміново звільнитися від палиць, наплічника, лиж і намагатись утриматися на поверхні снігу, пересуваючись до краю лавини. Якщо ви на лижах, можна спробувати вийти з небезпечної зони спуском навскіс, але це до снаги тільки досвідченому лижнику.
Спостерігач зобов'язаний уважно стежити за проходженням кожного учасника, попередити про небезпеку умовним сигналом, а при попаданні когось у лавину зазначити місце зникнення і прокласти уявну лінію від себе через "місце зникнення" на протилежний край за межею лавини на будь-який нерухомий предмет (камінь, дерево, кущ тощо).
ПРИ ПОТРАПЛЯННІ В ЛАВИНУ:
1. Поки снігова маса лавини сунеться донизу, намагатися плаваючими рухами вибратися на поверхню, адже, зупинившись, сніг відразу ущільнюється.
2. Підтягнути коліна до живота і стиснутими кулаками захищати обличчя від снігу (положення захисту у боксера), одночасно створюючи навкруг обличчя пустоту, що дозволить вільно дихати.
3. При зупинці лавини визначити своє положення (де верх і низ): набрати слину і дати їй витекти із рота – це дозволить зрозуміти, де низ; почати, по можливості, пересуватися в протилежний бік (вгору).
4. Зберігати спокій, сили і повітря.
5. Не вважати свою ситуацію безнадійною, не втрачати впевненості в своєму порятунку.
6. Ні в якому випадку не спати!
7. Кричати, потрапивши в лавину, слід тільки тоді, коли чути безпосередньо над собою крики чи кроки учасників пошукової групи, при цьому вичекавши моменту тиші. Просто кричати немає сенсу: звук із глибини снігової товщі чути тільки тим, хто безпосередньо поруч.
ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПОТЕРПІЛОМУ
Відомо, що через дві години після потрапляння в лавину 90% постраждалих гине. Однак при дотриманні правил виживання в лавині, деякі люди залишаються живими під снігом до 13 діб.
Знайшовши потерпілого, слід відразу надати йому першу допомогу. Якомога швидше рукою (не лопатою!) варто добратися до обличчя засипаного, прикрити його, поки інші обережно звільняють голову, намагаючись одночасно очистити рот і ніс від снігу.
Потрібно негайно встановити, чи працює серце та в якому стані м'язи живота. Якщо він теплий і м'який, існує реальна можливість відновити діяльність життєво важливих органів.
В усіх випадках, поки є хоч найменші шанси на відновлення життя потерпілого, потрібно робити наступне:
1. Як тільки обличчя звільнене (якщо навіть інші частини тіла ще закриті снігом), із рота постраждалого видалити сторонні предмети - вставні щелепи, бруд, сніг тощо.
2. Негайно почати штучне дихання способом "рот-рот" чи "рот-ніс".
3. Якомога швидше викопати засипаного з-під снігу.
Успіх відновлення життєдіяльності потерпілого багато в чому залежить від того, чи вдається зберегти чи навіть підвищити до норми тепло його тіла. Тому одночасно зі штучним диханням потрібно зігріти потерпілого:
покласти його на теплу, водонепроникну підстилку з наметів, штурмівок і накрити якомога тепліше;
покласти йому під спину, живіт і з боків теплі компреси чи грілки (пляшки чи фляги з гарячою водою);
руки і ноги під час штучного дихання підняти вище, тримаючи їх у теплі;
коли до потерпілого повернеться свідомість, дати йому гарячого напою і рідке, легкозасвоюване організмом харчування (гарячий чай чи каву з великою кількістю цукру, бульйон, гаряче молоко тощо). Спиртні напої давати не рекомендується!
2010 р.