Обласний центр - м. Кіровоград

Поштові реквізити голоовного управління агропромислового розвитку  Кіровоградської обласної державної адміністрації:

Історична довідка

Історія краю починається з III-IV тисячоліття до нашої ери з часів трипільської культури. На території області знайдено рештки поселень чорноліської, черняхівської культур, а також скіфських племен. У кінці I тисячоліття н.е. північна частина області входила до складу Київської Русі. Згодом землі краю були під владою Литви, Польщі.

У другій половині ХV століття ці терени стали частиною земель, на яких виникло Запорізьке козацтво. Пізніше, впродовж майже трьох століть, територія області здебільшого входила до земель "Вольностей Війська Запорізького". Перша битва Визвольної війни українського народу 1648–1654 рр. під Жовтими Водами відбулася саме на території сучасної Кіровоградщини.

У середині ХVІІІ століття розпочалось активне заселення краю вихідцями з Росії, Сербії, Болгарії. У 1752 році було адміністративно засновано Нову Сербію, а в 1754 році – фортецю Святої Єлисавети, що згодом з форштадтами стала м. Єлисаветградом (сучасний Кіровоград) – центром повіту Херсонської губернії.

З відміною військових поселень в середині ХІХ ст. економіка краю розвивалась інтенсивніше. У 1868-1869 рр. залізниця з’єднала Єлисаветград з Одесою і Кременчуком, через три роки – Харковом і Миколаєвом. Розвитку набули підприємства переробної та харчової промисловості.

Єлисаветград на межі ХІХ-ХХ століть був відомий високим рівнем розвитку освіти, музичної та театральної культури. На території краю діяли аматорські гуртки, що дали початок українській професійній трупі, заснованій Марком Кропивницьким у Єлисаветграді восени 1882 р.

Справжні зразки боротьби за незалежність України продемонстрували наші земляки у 1917-1920 роках: це і діяльність Володимира Винниченка на посту голови уряду Української держави, й жертовна відвага тисяч безіменних героїв Канізького повстання та Холодноярської республіки.

У подальшій історії краю відбувалися складні процеси становлення соціалістичної економіки.

Область посідала одне з провідних місць за рівнем сільськогосподарського виробництва. На її підприємствах вироблялися будівельні матеріали, меблі, взуття, видобувалось буре вугілля.

Суворим випробуванням стали роки другої світової війни. Кіровоградщина втратила 92 тис. 860 чоловік, в оборонних та наступальних боях загинуло 152 тис. 155 осіб. Майже 400 визволителів області удостоєно звання Героя Радянського Союзу.

У 1958 році Кіровоградську область нагороджено орденом Леніна.

З 24 серпня 1991 року Кіровоградщина є невід'ємною складовою Української держави.

Природні ресурси та корисні копалини

Розташування області в центрі могутнього Українського кристалічного щита обумовлює наявність великої кількості родовищ корисних копалин. На території області налічується 270 родовищ корисних копалин. Мінерально-сировинна база області на 15,7 % складається з паливно-енергетичних корисних копалин, на 57,7 % - із сировини для виробництва будівельних матеріалів, 26,6 % загальних запасів надр складають руди чорних, кольорових та рідкісних металів, а також запаси прісних і мінеральних вод.

Майже вся мінерально-сировинна база урану України розташована в Кіровоградській області, що достатньо для забезпечення ядерним паливом підприємств ядерної енергетики на тривалу перспективу.

Золоторудні родовища – основа для створення золотовидобувної та золотопереробної галузей в області. Виявлено більше 10 рудопроявів, в окремих пробах міститься до 400 г золота на тонну породи.

Характерною особливістю області є наявність єдиних в Україні родовищ хромітових руд (Голованівський район) та горючих сланців (Олександрівський район).

Геологічна будова області дозволяє мати практично невичерпні запаси природного будівельного каменю. Це граніти, мігматити, гнейси, кварцити, чарнокіти і інші породи кристалічного щита. Із 66 детально вивчених родовищ на даний час експлуатується 29. Область має унікальні запаси надміцного облицювального каменю різного кольору і відтінків: чорного, рожевого, сірого, червоного. Декоративність його досягає рівня кращих у світі зразків-еталонів.

На Кіровоградщині приділяється увага збільшенню мережі природно-заповідних територій та об'єктів. Зараз їх налічується 178 одиниць загальною площею 11,5 тис.га, з яких 26 природно-заповідні території загальнодержавного значення, а також 54 заказники місцевого значення, 44 пам’ятки природи, 49 заповідних урочищ, 5 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва.

Статусу державного значення надано "перлинам": ландшафтному заказнику "Чорноліський", ботанічним заказникам "Граничний степ" та "Сатківський степ", загально-зоологічному заказнику "Полозова балка", гідрологічній пам'ятці природи "Болото "Чорний ліс", дендрологічному парку "Веселі Боковеньки", паркам – пам'яткам садово-паркового мистецтва "Онуфріївський парк", "Хутір Надія" та інші. Вони відіграють важливу роль у збереженні зникаючих, рідкісних, і реліктових рослин та тварин, рідкісних угрупувань, по суті, є природними музеями просто неба.

3 види рослин і 23 види тварин, виявлених на території Кіровоградської області, занесені до Європейського червоного списку, 29 видів рослин і 110 видів тварин – до Червоної книги України.

Неповторної краси є скелясті схили річкових долин, ярів, нагромадження кам'яних брил, ділянки цілинних, вкритих ковилою степів. Про красу цих місць свідчать хоча б назви заповідних територій – "Розлитий камінь", "Кам'яна балка", "Тернова балка". На гранітах, що близько піднялися до поверхні землі, збереглися ділянки кам’янистих степів з великою кількістю рідкісних рослин. Всі перлини незайманої природи рідного краю неповторні.

Справжнім багатством краю є родючі чорноземні ґрунти. Ґрунтовий покрив області відбиває її розташування у перехідній смузі від південного лісостепу до північного степу і представлений більш ніж 50 відмінами ґрунтів. Чорноземи є найродючішими ґрунтами Землі. Вони мають потужний, багатий органічними речовинами гумусовий горизонт, який поступово переходить у ґрунтоутворюючу породу. За ступенем природної родючості ґрунтів Кіровоградська область перебуває на 4 позиції в Україні. За 100-бальною шкалою якості вони оцінені в 67 балів.

Структура земельного фонду
(дані за 2005 рік)