Алгоритм

надання медичної допомоги хворим на пандемічний грип, викликаний вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)

 

І. Показання до госпіталізації

 

1.     Діти перших двох років життя з середньо тяжкими та тяжкими формами хвороби.

2.     Діти перших 5-ти років при температурі понад 38°С;

3.     Діти від 5 років та до 17 років при температурі понад 39°С;

4.     Пацієнти з порушенням свідомості, надмірним збудженням чи вираженою млявістю;  судомами, ціанозом; респіраторними проявами (задуха);

5.     Поява будь-яких фізикальних змін в легенях (аускультативного або перкуторного характеру);

6.     З геморагічними проявами: геморагічний висип, кровотечі;

7.     З багаторазовим блюванням та діареєю (понад 3 рази на добу);

8.     З гемодинамічними змінами: тахікардія або брадикардія в порівнянні з віковою нормою; аритмії іншого характеру;

9.     Гіпотензія на 30% нижче артеріального тиску; гіпертензія на 30% вище артеріального тиску в порівнянні з віковою нормою;

10. Діти, що знаходяться у закритих дитячих колективах (інтернатні заклади тощо);

11. Діти із сімей соціального ризику;

12. Вагітні з будь-якими респіраторними проявами та підвищеною температурою.

13. Пацієнти з будь-якими респіраторними проявами та підвищеною температурою та наявність супутньої патології:

Ø     хронічні захворювання легень, в тому числі бронхіальна астма;

Ø     ендокринологічна патологія – зайва вага понад 30% від маси тіла;

Ø     тяжкі форми цукрового діабету;

Ø     хворі з імунодефіцитами – гемолітична анемія, первинні імунодефіцити, аспленія, гемоглобінопатії, ВІЛ-інфекція, тривала імуносупресивна терапія,

Ø     онко та онкогематологічні захворювання,

Ø     серцево-судинна патологія в стадії декомпенсації;

Ø     ниркова недостатність.

 

II. Лікування грипу в амбулаторних умовах легких неускладнених форм

1. Домашній режим протягом гострого періоду

2. Вживання великої кількості рідини (плюс 50% добової потреби) та вітамінізоване харчування.

3.Жарознижуючі засоби (препарати парацетамолу, ібупрофену);

4. При кашлі протикашльові та муколітичні засоби;

5. При нежиті – деконгістанти;

 для дітей перших трьох років життя 0,65% розчин хлориду натрію (краплі в ніс)

6. Антигістамінні препарати ІІ-ІІІ поколінь

7. Арбідол.

8. При погіршенні стану – госпіталізація.

 

Не рекомендувати АСПІРИН!

 

ІІІ. Лікування в умовах стаціонару

1.     Озельтамівір (інструкція додається);

2.     При відсутності озельтамівіру - арбідол;

3.    Показання до призначення антибіотиків - при підозрі приєднання бактеріальної інфекції Антибіотики призначаються відразу після забору матеріалу для бактеріологічного дослідження; без очікування результатів бактеріологічного дослідження. Рекомендуються застосування антибіотиків з наступних груп: левофлоксацин, захищені клавулоновою кислотою амінопеніциліни, цефолоспорини ІІІ-ІУ покоління.

- Після отримання результатів бактеріологічного дослідження проводиться корекція антибактеріальної терапії з урахуванням чутливості збудників.

 

 

Показання до госпіталізації у відділення інтенсивної терапії

(визначає лікар-анестезіолог, або завідувач відділення анестезіології за участі лікуючого лікаря)

 

1.     Порушення свідомості

2.     Судоми

3.     Гіпертермія з втратами рідини (діарея, блювота, порушення ентерального живлення).

4.     Серцево-судинна недостатність, шок.

5.     Респіраторна недостатність ІІІ-ІУ ступеню.

6.     Недостатність інших органів та систем (ниркова, печінкова, порушення гемостазу, геморагічний синдром тощо).

 

Лікування тяжкої пневмонії в умовах відділення інтенсивної терапії

 

1.     Дихання з опором на видиху; Глибокі вдихи не рідше 1 сеансу на годину. За наявності постійних хрипів або ателектазу легенів на рентгенограмі – фібробронхоскопія;

2.     Інгаляція бета-2 адреноміметиків

3.     Симптоматично:

-   рестриктивний режим інфузійної терапії;

-   повноцінний режим ентерального живлення, включаючи продукти які містять фосфоліпіди (риб’ячий жир, риба та інші);

-         аерозольтерапія;

-         муколітики.

 

4. Призначення антибіотиків при підозрі бактеріальної інфекції після забору матеріалу на бактеріологічного дослідження:

- без очікування результатів бактеріологічного дослідження рекомендуються внутрішньовенне застосування антибіотиків з наступних груп: карбепенеми, доріпінем, каламіцін, левофлоксацин, гатифлоксацин, захищені клавулоновою кислотою амінопеніциліни, захищені цефалоспорини; вагітним –ровамицин.

- після отримання результатів бактеріологічного дослідження матеріалу проводиться корекція антибактеріальної терапії з урахуванням чутливості збудників.

 

5. Показання до переводу на ШВЛ у хворих з тяжкою пневмонією:

- дорослі: порушення свідомості, рефрактерна гіпертензія та тахікардія (більше 120 уд на хв.), гостре порушення серцевого ритму, задишка більше 36 дихань на хвилину; лабораторні показники: РаО2 нижче 60 мм.рт.ст при інгаляції кисню; РаСО2 (якщо у хворого немає хронічної легеневої недостатності) більше 60 мм.рт.ст; FiO2 при інгаляції кисню менше 90%;

- діти: усі види дихальної недостатності, яка не компенсується призначенням 100% кисню (сатурація крові менше 90%); РаО2 нижче 60 мм.рт.ст при інгаляції кисню; РаСО2 (якщо у хворого немає хронічної легеневої недостатності) більше 50 мм.рт.ст;

 

6. Методика ШВЛ у дорослих: СМW, вентиляція яка контролюється за тиском, хвилинний об’єм – якщо є можливість легка гіпер вентиляція РаСО2 33-35 мм.рт. ст., якщо немає можливості моніторингу РаСО2 виходити з потреби хворого (почуття дихального комфорту, боротьби з дихальним респіратором), орієнтовно для хворого вагою 70 кг – 10-12 л/хв.; дихальний об’єм для дорослих 5-7 мл/кг; для дітей 4-5 мл/кг; позитивний тиск на видоху 8-10 см.вод.ст.; для дітей 4-6 см.вод.ст; якщо є можливість контролю підтримувати тиск плато до 30 см.водн.ст (для дорослих). Протягом години після переведення на ШВЛ концентрація кисню до 100% , після години до 50% (за винятками тяжкої гіпоксії та гіпоксемії, які не корегуються іншими методами); у випадках рефрактерної гіпоксемії не зважаючи на FіО2 0,5 зміна положення хворого на живіт тривалістю на 1-2 години; у випадках рефрактерної гіпоксемії – рекротуючий маневр (роздуття легень) та інвертований режим ШВЛ (співвідношення вдих до видоху 1:1). Протипоказанням до переводу на живіт є артеріальна гіпотензія. За наявністю відповідного апарату ШВЛ – перед інтубацією та перед переводом на самостійне дихання - застосування неінвазивного методу ШВЛ. Хворих з тяжкою легеневою недостатністю (окрім дітей), у яких ШВЛ більше 3 діб – трахеостомія. Систематичний рентгенологічний контроль, фібро бронхоскопія (систематичне), посів харкотиння з метою визначення чутливості збудника до антибіотиків, у випадках тяжкої бактеріальної пневмонії – внутрішньотрахеальне систематичне введення антибіотиків до яких чутливий збудник. Режим седації (пропопофол, оксибутират натрію, сібазон) – неадекватна поведінка хворого, боротьба з апаратом, відсутність адаптації дихання хворого до апарату ШВЛ, у випадках коли за допомогою седативних препаратів не вдається адаптувати дихання хворого до апарату – застосовувати м’язові релаксанти (ардуан, фентанил), при переводі на самостійне дихання - застосовувати режими допоміжного дихання, режим СРР та високочастотної вентиляції.

 

 

 

Директор Департаменту

розвитку медичної допомоги                                                                        М.П. Жданова

 

 

Директор Департаменту материнства, дитинства

 та санаторного забезпечення                                                                        Р.О. Моісеєнко