| Державний експертний центр повідомляє Відомо, що внаслідок взаємодії ЛЗ між собою або з їжею у разі одночасного застосування можуть розвиватися небажані побічні реакції. В Україні є дані про випадки, коли одночасне застосування інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту з 5 іншими препаратами у понад 40% випадків спричинило розви¬ток побічних реакцій (В.М. Коваленко та ін., 2009), тоді як у разі монотерапії такі побічні реакції фармакотерапії відзначалися лише у 12,2% пацієнтів. На сьогодні розрізняють такі види взаємодій між ЛЗ (А.П. Викторов и соавт., 2007; А.П. Викторов, 2009; Л.В. Деримедведь и соавт., 2006): - фармацевтичну, пов'язану з фізико-хімічними взаємодіями фармакологічних речовин поза організмом (екстракорпоральну); наприклад утворення нерозчинних сполук (табл. 1 і 2); - фармакокінетичну (інтракорпоральну) (табл. 3 і 4); - фармакодинамічну, пов'язану зі зміною терапевтичних ефектів у зв'язку з конкуренцією, зміною кінетики ЛЗ на місці дії (інтракорпоральну). Ще один аспект доповнень і змін в інструкціях для медичного застосування наведеного переліку препаратів стосується безпеки використання того чи іншого ЛЗ за необхідності виконувати роботу, що вимагає підвищеної концентрації уваги: керувати транспортними засобами, використовувати точні прилади або механізми, виконувати диспетчерську роботу тощо. Це дуже актуальна проблема сьогодення, на якій ми детально зупинимося в наступній публікації. Обов'язком лікаря є знати про можливі ризики застосування фармакотерапії та проводити роз'яснювальну роботу серед пацієнтів з урахуванням наявної практики самолікування та поширеного в нашому суспільстві явища, коли хворий вважає себе практично здоровим і розпочинає активну професійну діяльність, ігноруючи рекомендації лікаря і не враховуючи тих застережень, що містяться в інструкції для медичного застосування ЛЗ. Слід підкреслити, що наслідки взаємодії ЛЗ між собою, з їжею та іншими ксенобіотиками в організмі хворого є різноманітними й не завжди прогнозованими, їх вивчення є досить складним і потребує значних витрат. Наразі наших знань у цих питаннях ще недостатньо. Тому лікар завжди повинен виважено ставитися до вибору необхідних для лікування пацієнта препаратів, враховувати можливість їх взаємодії у конкретного хворого з вивченням інформації, що міститься в інструкції для медичного застосування, дієти пацієнта, умов праці та побуту тощо. Таблиця 1. Взаємодія ЛЗ в одній інфузійній системі (одному шприці) Препарати, що взаємодіють Наслідки Препарати, що взаємодіють Наслідки Препарати, що взаємодіють Наслідки Препарати, що взаємодіють Наслідки Таблиця 2. Хімічні взаємодії деяких ЛЗ (Ю.Б. Білоусов, Г.К. Гуревич, 2005) Препарат 1 Препарат 2 Результат взаємодії Тетрациклін Препарат заліза Пригнічення всмоктування препаратів Солі кальцію Утворення нерозчинних комплексів Алюміній- і магнійумісні антацидні засоби Зниження всмоктування антибіотиків Блокатори Н2-рецепторів Антациди Зниження всмоктування блокаторів Н2-рецепторів Триметоприм Кліндаміцин Цефалексин Тетрациклін Левотироксин натрій Холестирамін Зниження всмоктування препаратів 1 Таблиця 3. Зміна фармакологічної активності деяких серцево-судинних засобів на фоні взаємодії з індукторами системи цитохрому Р450 Представник фармакологічної групи Індуктори системи цитохрому Р450 печінки Результат взаємодії Варфарин Барбітурати, фенітоїн, карбамазепін, рифампіцин; спирт етиловий (хронічне вживання) Зниження антикоагу-лянтної активності Хінідин Барбітурати, фенітоїн, карбамазепін Зниження антиарит-мічної активності Теофілін Барбітурати, фенітоїн, карбамазепін, рифампіцин; тютюновий дим Зниження протиастма-тичної активності Таблиця 4. Небезпечні комбінації деяких препаратів Препарати, що взаємодіють Механізм та прояви взаємодії Інгібітори МАО і трициклічні антидепресанти Епінефрин, норепінефрин, фенілефрин, ефедрин, тирамін, амфетамін, кокаїн, амфепрамон, кофеїн. Продукти, що містять тіамін Збільшення виходу амінів та гальмування інактивації ендо- й екзогенних амінів призводить до підвищення токсичності та збудження різних відділів ЦНС, гіпертонічного кризу, тахікардії, сильного головного болю (гіпертонічна енцефалопатія), втрати свідомості, крововиливу в мозок Резерпін, гуанетидин, леводопа, метилдопа, клонідин Кардіотонічна дія, тахікардія, порушення проведення і реполяризації, спотворена дія на артеріальний тиск Препарати наперстянки Похідні амінохіноліну Підвищення рівня дигоксину в крові, посилення кардіотоксичності Антиаритмічні засоби Різке збільшення кардіотоксичності, зниження провідності, аритмогенна дія Тіазидні й петльові діуретики Гіпоглікемія, посилення токсичності, підвищення вірогідності передозування серцевих глікозидів Адреноміметики, симпатоміметики, метилксантини (кофеїн, теофілін) Взаємне збільшення періоду аритмогенної дії (посилення гетеротрофного збудження) Нітрати Силденафіл Значне посилення судинорозширювальної дії Адрено-стимулятори Галотан Порушення ритму (екстрасистолія тощо) // За матеріалами ж-лу «Здоров’я Украни», № 1, січень 2011 р. |