ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом Міністерства охорони здоров'я України
від 28 грудня 2002 р. N 507

Нормативи надання медичної допомоги

дорослому населенню в амбулаторно-поліклінічних закладах

за спеціальністю "медицина невідкладних станів"

ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ
НАДАННЯ НЕВІДКЛАДНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ НА ДОГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ

Дуже часто невідкладну медичну допомогу постраждалим приходиться надавати в екстремальних ситуаціях, коли існують додаткові фактори, що загрожують не тільки постраждалим, але і їх рятівникам. В таких випадках медичним працівникам слід дотримуватись наступних принципів:

- Оглянути місце пригоди.

- Провести первинний огляд постраждалого та надати йому невідкладну медичну допомогу за станом, що загрожує його життю.

- Провести вторинний огляд постраждалого та, при необхідності, надати йому допомогу при виявленні інших проблем.

Огляд місця пригоди

Як тільки ви визначили, що трапилось, та приготувалися діяти, перевірте, чи не загрожує небезпека вам, вашим співробітникам та оточуючим.

Коли ви проводите огляд місця події, звертайте увагу на все те, що може загрожувати вашій безпеці. При необхідності зверніться за допомогою до фахівців рятувальної служби чи міліції.

Намагайтеся визначити деталі, які можуть вам підказати причини події та отримання травм. Ці деталі особливо важливі, якщо постраждалий знаходиться без свідомості або свідки події відсутні.

Обов'язково треба визначити, чи немає на місці пригоди інших постраждалих.

Первинний огляд (ABC)

Первинним оглядом вважається виявлення станів, які загрожують життю пацієнта з проведенням невідкладних втручань по відновленню життєво важливих функцій організму.

Первинний огляд починається з визначення свідомості постраждалого і включає наступні елементи:

A (Airway) - Дихальні шляхи, включаючи іммобілізацію шинного відділу хребта.

B (Breathing) - Дихання

C (Circulation) - Кровообіг

A. Прохідність дихальних шляхів

Оцінка і, при необхідності, підтримка прохідності дихальних шляхів при свідомості пошкодження шийного відділу хребта проводиться дуже уважно і з обережністю.

1. Забезпечити прохідність дихальних шляхів:

- очистіть пальцем або відсмоктувачем ротову порожнину;

- закиньте голову і підніміть підборіддя;

- висуньте та фіксуйте язик.

2. Підтримання прохідності дихальних шляхів:

а) орофаренгальна інтубація;

б) назофаренгальна інтубація.

Показання до проведення інтубації трахеї:

- апное;

- ризик аспірації:

- загроза або присутність порушення дихання (пошкодження дихальних шляхів, щелепно-лицьова травма);

- закрита черепно-мозкова травма;

- гіпоксемія, не дивлячись на проведення киснетерапії;

- частота дихання менше 7 або більше 40 за 1 хвилину (у дорослих);

- загроза зупинки дихання та серцевої діяльності (сепсис, тяжкі опіки).

При порушенні свідомості, відсутності очевидних ознак ушкоджень шийного відділу хребта, ротової порожнини, глотки проводиться орофаренгеальна інтубація. Дорослим вводиться трубка великого діаметра (7,0 - 8,0 мм).

При пошкодженні шийного відділу хребта, травмі ротової порожнини, глотки і збереженій свідомості краще проводити назофаренгеальну інтубацію.

3. Створення штучного дихального шляху:

- на догоспітальному етапі для створення допоміжного дихального шляху в основному застосовують крикотіреоідеотомію (конікотомія).

Крикотіреоідеотомія - розріз крікотіреоідної зв'язки (приблизно 2 см), введення і фіксація трубки з канюлею. Виконується у дорослих (після 12-річного віку) в наступних випадках:

- велика травма обличчя, то не дозволяє провести ларингоскопію;

- обструкція верхніх дихальних шляхів внаслідок набряку, кровотечі або стороннього тіла;

- невдала ендотрахеальна інтубація.

Конікотомія

Може застосовуватись як альтернатива крикотіреоідеотомії. Але вона вважається тимчасовим заходом, який може забезпечити адекватну вентиляцію тільки протягом 30 хвилин. У дітей молодше 12 років має переважність перед крикотіреоідеотомією.

Виконується шляхом пункції крикотіреоідної зв'язки 5 мл шприцом з ангіокатетером 12 - 14 калібру та приєднанням до канюлі катетера адаптера 3 мм педіатричної ендотрахеальної трубки. За допомогою Y-подібного перехідника можна подавати кисень через трубку і адаптер з швидкістю 15 л/хв.

4. Контроль стану шийного відділу хребта:

вважається одним із основних заходів при забезпеченні прохідності дихальних шляхів.

Якщо відсутні засоби для іммобілізації, необхідно виконати мануальне витягнення та фіксацію.

Хворого треба вести, як постраждалого з травмою шийного відділу хребта (до рентгенологічного обстеження), якщо:

- При фізикальному обстеженні виявлено зміни хребців або пацієнт відчуває біль в спині.

- Пацієнт одержав тупу травму вище рівня ключиць, має пошкодження декількох органів або порушення свідомості внаслідок травми чи гострого отруєння.

- Є щелепно-лицьова травма.

B. Дихання та вентиляція:

Оцінка стану легень, грудної клітки та діафрагми:

1. Напружений пневмоторакс - декомпресія шляхом пункції голкою з катетером з подальшим дренуванням плевральної порожнини.

2. Патологічна рухомість грудної клітки - переломи декількох сусідніх ребер. Небезпека пов'язана з травмуванням легень.

3. Масивний гемоторакс - пункція або дренування плевральної порожнини.

4. Відкритий пневмоторакс - оклюзійна пов'язка, пункція або дренування плевральної порожнини.

5. Динамічний контроль - моніторинг частоти дихання, киснева терапія.

C. Кровообіг

Оцінка центральної та периферійної гемодинаміки.

Найбільш частим ускладненням є шок:

- геморагічний (найбільш часто);

- кардіогенний: тампонада, травма міокарду;

- нейрогенний: пошкодження спинного мозку;

- септичний (рідко при гострій травмі).

Також може бути пов'язаний з напруженим пневмотораксом через зменшення венозного повернення до серця.

За класифікацією геморагічний шок може бути:

Клас I - втрата < 15 % об'єму циркулюючої крові (ОЦК). Симптоми крововтрати не виражені або відсутні.

Клас II - втрата 15 % - 30 % ОЦК. Виникає тахікардія, неспокій.

Клас III - втрата 30 - 40 % ОЦК. Тахікардія, блідність шкіри, загальмованість, пониження АТ.

Клас IV - втрата > 40 % ОЦК. Виражений серцево-судинний колапс, порушення свідомості. Лікування порушень центрального та периферійного кровообігу згідно з відповідними протоколами.

Поглиблений первинний огляд (ABC + DE)

Д. Неврологічні порушення (Disability)

Скорочене неврологічне обстеження.

1. Оцінка свідомості.

Базується на здібності пацієнта реагувати на дії медичного працівника:

- пацієнт доступний до контакту;

- реагує на гучні звуки;

- реагує на біль;

- не реагує ні на які стимули.

Більш глибока оцінка свідомості проводиться під час вторинного огляду. Оцінка стану пацієнта визначається за шкалою Глазго (Додаток 2).

2. Причиною неврологічних порушень можуть бути:

- закрита черепно-мозкова травма;

- гіпоксемія;

- шок;

- гострі отруєння;

- менінгіт, енцефаліт.

Е. Додаткові обстеження (Exposure)

Стосуються трьох моментів:

- обстеження пацієнта після роздягання;

- моніторування та інструментальні обстеження;

- збір анамнезу.

1. Роздягніть пацієнта:

- повністю зніміть одяг, ювелірні прикраси тощо;

- зверніть увагу на наявність додаткових порушень, що можуть привести до погіршення стану пацієнта (кровотеча, переломи та ін.)

2. Моніторингування та інструментальні обстеження:

- вентиляція та оксигенація;

- визначення пульсу, вимірювання АТ, моніторингування ЕКГ.

3. Збір анамнезу:

- алергічні реакції;

- медикаментозне лікування;

- перенесені захворювання;

- останнє вживання їжі;

- імунізація проти правця;

- вживання алкоголю;

- при яких обставинах стався нещасний випадок.

Вторинний огляд

Вторинна оцінка стану пацієнта являє собою обстеження "з голови до п'ят", проводиться після виконання невідкладних заходів по відновленню життєво важливих функцій організму.

Обстеження голови і шиї починається з заднього відділу шиї від 7-го хребця з переходом на поверхню голови, лице і передню поверхню шиї з перевіркою стану ключиць та лопаток. Звертається увага на будь-які відхилення від норми: припухлості, нерівності, відкриті рани, вдавлення, забарвлення шкіри, її температура, вологість, наявність кров'янистих виділень та виділення спинномозкової рідини з вушного каналу та носових ходів. Якщо відмічається болісність шиї при пальпації або рухах в шиї, обов'язково накладіть імобілізуючий комір.

Обстеження грудної клітки проводиться методами пальпації та аускультації. Особлива увага звертається на симетричність дихальних рухів, наявність ознак тупої або проникаючої травм.

При обстеженні живота проведіть його пальпацію та аускультацію, виключаючи наявність проникаючих поранень та внутрішньочеревних кровотеч.

Огляньте геніталії, щоб виключити наявність гематом. При необхідності - піхвове обстеження у жінок, ректальне обстеження у всіх пацієнтів.

Обстеження кістково-м'язової системи починати з нижніх кінцівок і закінчити обстеженням спини.

Огляньте всі кінцівки. Часто можна не звернути увагу на окремі переломи, особливо при поєднаних травмах, інколи залишаються нерозпізнаними переломи кісток тазу до тих пір поки пацієнт при спробі рухатись не стане почувати біль.

Особливу увагу слід звернути при наявності навіть підозри на пошкодження хребта. Такі пацієнти обов'язково фіксуються на довгій транспортувальній дошці.

Послідовність виконання заходів з надання невідкладної медичної допомоги хворим та постраждалим при окремих станах пацієнтів приведена в протоколах.

Директор Українського науково-практичного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф	Г. Г. Рощин
Головний позаштатний спеціаліст МОЗ за спеціальністю "невідкладна медична допомога"	А. В. Вершигора

Протоколи для дорослих

ПРОТОКОЛ N 1
ПОРЯДОК НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

Кожному пацієнту повинні бути зроблені такі заходи і зібрана така інформація:

А. Переконатися в безпеці для вас і вашого пацієнта.

Б. Первинний огляд.

Прохідність дихальних шляхів з імобілізацією шийного відділу хребта, дихання, кровообіг, контроль профузної кровотечі, інгаляція кисню.

В. Вторинний огляд.

1. Життєві ознаки, огляд пацієнта "з голови до п'ят".

2. Анамнез:

а) стать, вік, приблизна вага

б) скарги, включаючи час захворювання або нещасного випадку

в) пошкоджуючі фактори

г) важливі відомості з анамнезу хвороби

д) алергія

е) медикаменти, що приймав пацієнт

ж) прізвище сімейного лікаря

з) прізвище, ім'я, по батькові пацієнта.

Г. Налагодити зв'язок з основною базою, доповісти про клінічну ситуацію.

Д. Забезпечити ВВ доступ з введенням ізотонічного розчину NaCl, можна зробити не більше двох спроб венепункції, крім ситуації зберігання життя потерпілого. Налагодження ВВ доступу не повинно затримувати транспортування. Контакт із черговим лікарем повинен бути зроблений якнайшвидше.

Е. Приєднайте ЕКГ-монітор, визначити серцевий ритм і при наявності аритмії провести лікування її відповідно протоколу.

Ж. Положення постраждалого повинно бути комфортабельним, наскільки дозволяє ситуація.

З. Заспокоїти постраждалого. Звільнити від одягу, що заважає.

И. Транспортувати постраждалого якнайшвидше в найближчу лікарню.

ПРОТОКОЛ N 2
ПЕРВИННИЙ ОГЛЯД ПОСТРАЖДАЛОГО (ABC)

ПРОТОКОЛ N 3
ОБСТРУКЦІЯ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ СТОРОННІМ ПРЕДМЕТОМ

ПРОТОКОЛ N 4
РАПТОВА СМЕРТЬ

ПРОТОКОЛ N 5
КЛАСИФІКАЦІЯ СЕРЦЕВОГО РИТМУ

ПРОТОКОЛ N 6
УНІВЕРСАЛЬНИЙ ПРОТОКОЛ З НАДАННЯ НЕВІДКЛАДНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ ПОГІРШЕННЯХ СЕРЦЕВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ПРОТОКОЛ N 7
ФІБРИЛЯЦІЯ ШЛУНОЧКІВ / ШЛУНОЧКОВА ТАХІКАРДІЯ БЕЗ ПУЛЬСУ (ФШ/ШТ)

• Після стандартної (початкової) дози АДРЕНАЛІН можна вводити в 3 альтернативних дозах:

· Середня 2 - 5 мг ВВ болюс кожних 3 - 5 хв.

· Зростаюча 1 ® 3 ® 5 мг ВВ болюс через 3 хв.

· Висока 0,1 мг/кг ВВ болюс кожних 3 - 5 хв.

• НАТРІЮ ГІДРОКАРБОНАТ 1 мЭкв\кт ВВ болюс, при попередній гіперкаліємії та для запобігання ацидозу.

• При відновленні ритму до частоти > 60/хв. починають введення.

1. ЛІДОКАЇНУ 2 - 4 МГ/ХВ.

2. КОРДАРОН 5 МГ/КГ

• АДРЕНАЛІН та ЛІДОКАЇН можна вводити в трахею через ІНТУБАЦІЙНУ ТРУБКУ в 2 - 2,5 рази більше ВВ дози.

ПРОТОКОЛ N 8
АСИСТОЛІЯ

• Після початкової дози АДРЕНАЛІНУ 1 мг продовжити введення по одній з схем введення, вказаних в попередніх протоколах

• При гіповолемії введення ізотонічного розчину NaCl

• Натрію гідрокарбонат 1 мЭкв/кг ВВ болюс, при гіперкаліємії; передозуванні трициклічних антидепресантів і попередження ацидозу

• АДРЕНАЛІН та ЛІДОКАЇН можна вводити в трахею через ІНТУБАЦІЙНУ ТРУБКУ в 2 - 2,5 рази більше ВВ дози.

ПРОТОКОЛ N 9
БЕЗПУЛЬСОВА ЕЛЕКТРИЧНА АКТИВНІСТЬ (ЕЛЕКТРОМЕХАНІЧНА ДИСОЦІАЦІЯ)

• Після початкової дози АДРЕНАЛІНУ 1 мг продовжити введення по одній з схем введення, вказаних в попередніх протоколах

• При гіповолемії введення ізотонічного розчину NaCl

• Натрію гідрокарбонат 1 мЭкв/кг ВВ болюс, при гіперкаліємії, передозуванні трициклічних антидепресантів і попередження ацидозу

• АДРЕНАЛІН ти ЛІДОКАЇН можна вводити в трахею через ІНТУБАЦІЙНУ ТРУБКУ в 2 - 2,5 рази більше ВВ дози.

ПРОТОКОЛ N 10
ПОСТРЕАНІМАЦІЙНА ПІДТРИМКА

ПРОТОКОЛ N 11
НАДШЛУНОЧКОВА ТАХІКАРДІЯ

ПРОТОКОЛ N 12
ТАХІКАРДІЯ З ШИРОКИМ КОМПЛЕКСОМ QRS

ПРОТОКОЛ N 13
ШЛУНОЧКОВА ТАХІКАРДІЯ

ПРОТОКОЛ N 14
ШЛУНОЧКОВА ЕКСТРАСИСТОЛІЯ

ПРОТОКОЛ N 15
СИМПТОМАТИЧНА БРАДИКАРДІЯ / АТРІОВЕНТРИКУЛЯРНІ БЛОКАДИ I, II, III СТУПЕНІВ

ПРИМІТКИ:

1. Не затримувати використання ЧШЕКС, чекаючи налагодження ВВ доступу або ефекту від Атропіну.

2. Атропін можна ввести в інтубаційну трубку (2 - 2,5 рази більшу дозу).

ПРОТОКОЛ N 16
СЕРЦЕВИЙ НАПАД З ПІДОЗРОЮ НА ІНФАРКТ МІОКАРДУ

ПРОТОКОЛ N 17
ГОСТРИЙ КОРОНАРНИЙ СИНДРОМ

ПРОТОКОЛ N 18
КАРДІОГЕННИЙ ШОК

ПРОТОКОЛ N 19
ГОСТРИЙ НАБРЯК ЛЕГЕНЬ / СЕРЦЕВА НЕДОСТАТНІСТЬ / ШОК

ПРОТОКОЛ N 20
ГІПЕРТОНІЧНИЙ КРИЗ

ПРОТОКОЛ N 21
ІНСУЛЬТ

Геморагічний інсульт: субарахноідальний крововилив; субдуральна гематома; епідуральна гематома.

Ішемічний інсульт: тромботичний, нетромботичний.

ПРОТОКОЛ N 22
РЕСПІРАТОРНИЙ ДІСТРЕС-СИНДРОМ

ПРОТОКОЛ N 23
ПАЦІЄНТ БЕЗ СВІДОМОСТІ

ПРОТОКОЛ N 24
КОМИ ПРИ ЦУКРОВОМУ ДІАБЕТІ

А. Первинний огляд: Прохідність дихальних шляхів, дихання, кровообіг.

Постійна інгаляція кисню. Бути готовим до інтубації трахеї.

Б. При стабільному стані пацієнта:

1. Забезпечити зв'язок з веною.

2. Взяти кров для визначення рівня глікемії.

3. Призначити 25 г ГЛЮКОЗИ (60 мл 40 %) при наявності гіпоглікемії.

4. Призначити ГЛЮКАГОН 1 - 2 мг внутрішньом'язово, якщо є проблема з ВВ доступом.

В. Вторинний огляд: огляд "з голови до п'ят" для визначення гіпоглікемії або іншої причини.

Анамнез:

1. Коли і в якій дозі був введений інсулін останній раз?

2. Коли пацієнт в останній раз приймав їжу?

3. Останні перенесені захворювання, фізичні навантаження і стреси?

4. Вагітність?

Г. Якщо інсулінова реакція сумнівна і пацієнт при свідомості і може ковтати:

1. Взяти кров для визначення рівня глікемії.

2. Дати випити солодкого напою.

Д. Транспортувати пацієнта в лікарню.

ПРОТОКОЛ N 25
СУДОМИ

ПРОТОКОЛ N 26
ПОЛІТРАВМА

• Якщо стан постраждалого нестабільний, критичний, час на перебування на місці пригоди не повинен перевищувати 10 хвилин.

• Якщо стан постраждалого нестабільний, критичний або погіршився під час транспортування, треба доставити постраждалого в найближчий лікувальний заклад, де можна проводити реанімаційні заходи і інтенсивну терапію.

ПРОТОКОЛ N 27
ОПІКИ

ПРОТОКОЛ N 28
ВПЛИВ ТЕПЛА (ТЕПЛОВИЙ УДАР)

ПРОТОКОЛ N 29
ВПЛИВ ХОЛОДУ (ГІПОТЕРМІЯ)

ПРОТОКОЛ N 30
УТОПЛЕННЯ

• Розглянути травму спинного мозку, повітряну емболію, гіпотермію, алкогольне або медикаментозне отруєння, гіпоглікемію, судоми, гострий інфаркт міокарду як одну з причин утоплення.

• Всі пацієнти після утоплення, незалежно від стану, повинні госпіталізуватися для подальшого обстеження і нагляду.

ПРОТОКОЛ N 31
ОТРУЄННЯ НЕВІДОМОЮ РЕЧОВИНОЮ

ПРИМІТКИ:

1. Взяття матеріалу на хімічний аналіз.

2. Визначити кількість та час прийому отрути.

При отруєнні відомою речовиною діяти згідно цього протоколу з застосуванням специфічної (антидотної) терапії.

ПРОТОКОЛ N 32
ОТРУЄННЯ НЕВІДОМИМ ГАЗОМ

При отруєнні відомим газом діяти згідно цього протоколу з застосуванням специфічної (антидотної) терапії.

ПРОТОКОЛ N 33
АЛЕРГІЧНА РЕАКЦІЯ

ПРОТОКОЛ N 34
БІЛЬ У ЖИВОТІ

А. Первинний огляд: прохідність дихальних шляхів, дихання, кровообіг, контроль профузної кровотечі. Інгаляція кисню за показаннями.

Б. Вторинний огляд:

1. Огляд "з голови до п'ят". Життєві ознаки, пальпація живота, визначення пульсу на стегнових артеріях.

2. Збір анамнезу:

а) алергія;

б) медикаменти, що приймав регулярно останнім часом, їх ефект;

в) перенесені захворювання, оперативні втручання;

г) останній прийом їжі, випорожнення, нормальний останній менструальний цикл;

е) припущення щодо причини болю, що супроводжуються нудотою, блювотою, метеоризмом; локалізація, тривалість болю.

В. Якщо болі обумовлені травмою, лікування шоку відповідно протоколу.

Г. НІЧОГО НЕ ДАВАТИ ЧЕРЕЗ РОТ.

Д. Зручне положення пацієнта. Попередження блювоти. Зібрати і зберегти випорожнення, сечу, блювотні маси.

Е. ЕКГ-моніторинг, лікування відповідно протоколу аритмії, що виникла.

Ж. ВВ введення ізотонічного розчину. При гіпотензії можливими причинами болю в животі може бути розірвання аневризми, селезінки, печінки, позаматкова вагітність і т. п.

З. При відсутності протипоказань призначають наркоз закисом азоту.

Примітка. Використання медикаментів, крім наркозу закисом азоту, для зняття болю в животі протипоказане на догоспітальному етапі.

И. Якомога швидше транспортувати хворого в найближчий лікувальний заклад.

ПРОТОКОЛ N 35
НЕВІДКЛАДНІ СТАНИ В АКУШЕРСТВІ

Розгляньте можливість вагітності у всіх жінок дітородного віку з скаргами на маткову кровотечу, порушення менструального циклу, болем в попереку. Найбільший ризик для жінок завдає післяпологова кровотеча, яка може привести до гіповолемічного шоку. У випадках, коли пологи проходять ненормально, виникає сильний біль у животі і розвивається клініка шоку, діяти згідно протоколу N 19.

А. Первинний огляд: дихальні шляхи, дихання, кровообіг. Швидко визначити життєві ознаки.

Б. Вторинний огляд.

1. Заспокойте жінку, зберіть загальний та акушерсько-гінекологічний анамнез:

а. хронічні захворювання (серця, цукровий діабет, судоми та ін.):

б. кількість вагітностей і пологів;

в. початок схваток, їх частота і тривалість;

г. тривалість попередніх пологів і пошкодження родових шляхів під час них:

д. можлива дата очікуваних пологів:

е. перебіг вагітності.

2. Огляд і пальпація живота (прийом Леопольда).

3. Огляд промежини:

а. якщо спостерігається видування промежини, підготуватися до ведення пологів;

б. якщо пацієнтка вже мала нормальні пологи і відчуває, що вона зараз родить, бути готовим до ведення пологів;

в. якщо немає ознак близьких пологів, транспортувати породіллю в пологовий будинок;

г. при патологічних пологах або маточній кровотечі потрібно НЕГАЙНО ТРАНСПОРТУВАТИ в найближчий пологовий будинок, попередити про це його персонал.

4. Зв'язок з веною.

В. Фізіологічні пологи

1. Якщо почалася родова діяльність, розкрити акушерський пакет і підготувати жінку до пологів:

а. забезпечити захист промежини для уникнення швидкого просування плоду по родових шляхах;

б. бути готовим відразу після виведення головки застосувати відсмоктувач для очищення дихальних шляхів дитини;

в. ні в якому разі НЕ ТЯГНУТИ ДИТИНУ;

г. зберігати контакт з породіллею, інформуючи її про перебіг пологів.

2. Після народження дитини:

а. Передбачити/зменшити втрату тепла: витерти дитину; зовнішнє зігрівання дитини (тепловентилятор, тепле покривало); загорнути дитину в теплу ковдру з головкою;

б. покласти дитину на спину з злегка зігнутими і розведеними ногами, підкласти під плечі маленький рушник;

в. використати спринцювальну грушу для відсмоктування рідини з роту, носу;

г. діяти згідно Педіатричних протоколів (див. далі).

3. Транспортувати породіллю і немовля в пологовий будинок і:

а. доглядати за матір'ю, диханням і кровообігом у немовляти;

б. підтримувати постійну температуру дитини і матері;

в. не чекати виділення плаценти. Якщо плацента виділилася:

- покласти її в посуд з пластика, транспортувати в пологовий будинок;

- легкий масаж матки через передню черевну стінку;

- закрити родові шляхи стерильними серветками;

- вкрити матір чистим простирадлом;

г. призначити ОКСІТОЦИН 10 од. в 5 % розчині глюкози.

Г. Патологічні пологи:

1. Тазове передлежання

а. Сідничне передлежання: пологи можливі, підтримуйте корпус дитини, якщо головка народжується самостійно, діяти як при фізіологічних пологах. Якщо головка НЕ НАРОДЖУЄТЬСЯ протягом 3 хвилин, виконайте прийом Маріо-Левре-Лашапель;

б. Передлежання ніг: положити матір в положення Тренделенбурга і розпочати зовнішній прийом по Цов'янову-II, призначити інгаляцію кисню і негайно транспортувати в пологовий будинок.

2. Випадіння пуповини:

а. роділлю положити в положення Тренделенбурга, інгаляція кисню;

б. за головним передлежанням, проникнути рукою в рукавичці в піхву і затримувати головку плода, не виймаючи руки до прибуття в пологовий будинок;

в. при тазовому передлежанні і поперечному положенні плода - прикрити пульсуючу пуповину стерильною серветкою;

г. негайно транспортувати в пологовий будинок, повідомивши про прибуття роділлі по дорозі.

3. Багатоплідна вагітність:

а. підготуватись до прийняття багатоплідних пологів;

б. проводити пологи як при одноплідній вагітності.

4. Післяпологова кровотеча:

а. контроль крововтрати - зовнішній масаж матки через передню черевну стінку;

б. при продовженні кровотечі - затискання черевної аорти через передню стінку на весь час транспортування до пологового будинку.

5. Передчасне відшарування і передлежання плаценти:

а. зв'язок з веною;

б. негайне транспортування в найближчий пологовий будинок, повідомивши про прибуття по дорозі.

6. Загроза розриву матки:

Можлива при тривалому перебігу пологів на догоспітальному етапі чи на початку пологів у вагітних з оперованою маткою, поперечним положенням плоду.

а. основні ознаки: біль внизу живота і біль при пальпації матки, виразна збудженість і стривоженість роділлі;

б. протишокові і знеболюючі засоби з метою припинення пологової діяльності;

в. негайне транспортування в найближчий пологовий будинок, повідомивши про прибуття по дорозі.

7. Прееклампсія і еклампсія:

а. в/в за 10 хвилин ввести 16 мл 25 % р-ну магнію сульфату з 100 мл 5 % р-ну глюкози;

б. 2 мл діазепаму (реланіуму) на 10 мл 5 % р-ну глюкози - в/в струйно:

в. промедол 1 % - 2 мл на 10 мл 5 % глюкози - в/в струйно;

г. інгаляція кисню, ШВЛ у випадку еклампсії;

д. екстрене транспортування у положенні "на боці" з язикоутримувачем або повітроводом в найближчий пологовий будинок, повідомивши про прибуття по дорозі.

Д. Самовільний аборт

1. Можлива профузна маткова кровотеча.

2. Лікування шоку.

3. Негайно доставити в пологовий будинок. Зберігати всі виділення з піхви (і плід) та транспортувати разом з пацієнткою.

ПРОТОКОЛ N 36
НАРКОЗ ЗАКИСОМ АЗОТУ

А. Показання:

1. М'язово-скелетна травма

2. Опіки

3. Біль у груді з підозрою на інфаркт міокарду

4. Бурна родова діяльність

Б. Протипоказання:

1. Травми голови

2. Змінний стан свідомості

3. Наркотична, алкогольна інтоксикація

4. Диспное, ціаноз, підозра на пневмоторакс

5. Хронічні обструктивні захворювання легень (pO₂ < 50 %)

6. Травма грудної клітки (підозра або наявність пневмотораксу)

7. Набряк легень (потрібен 100 % кисень)

8. Біль в животі з його здуттям (підозра на кишкову непрохідність)

9. Травма живота (підозра на перфоративну виразку)

10. Декомпресійна хвороба, повітряна емболія

11. Шок

12. Великі пошкодження обличчя

13. Коли неможливо провести

В. Первинний огляд: прохідність дихальних шляхів, дихання, кровообіг.

Д. Вторинний огляд.

Е.. Закис азоту подається через маску.

Ж. Закінчити наркоз по прибутті в лікарню інгаляцією 100 % кисню протягом 2 - 3 хвилин.

ПРОТОКОЛ N 37
ДОПОМОГА ПРИ ПОРУШЕННІ ПСИХІКИ

ПРОТОКОЛ N 38
ПОСТРАЖДАЛИЙ З ЗАБРУДНЕННЯМ РАДІОАКТИВНИМИ РЕЧОВИНАМИ