ЗАКОН УКРАЇНИ

«Про психiатричну допомогу»

Цей Закон визначає правовi та органiзацiйнi засади забезпечення громадян психiатричною допомогою виходячи iз прiоритету прав i свобод людини i громадянина, встановлює обов'язки opraнiв виконавчої влади та opraнiв мiсцевого самоврядування з органiзацiї надання психiатричної допомоги та правового i соцiальноrо захисту осiб, якi страждають на психiчнi розлади, регламентує права та обов'язки фахiвцiв, iнших працiвникiв, якi беруть участь у наданнi психiатрично! допомоги.

Стаття 2. 3аконодавство України про психiатричну допомогу

Законодавство Украiни про психiатричну допомогу базуєтъся на Конституцii Украiни i складаєтъся з Основ законодавства Украiни про охорону здоров' я, цього Закону та iнших нормативно-правових актiв, прийнятих вiдповiдно до них. Дiя цъого Закону поширюєтъся на громадян Украiни, iноземцiв та осiб без громадянства, якi перебуваютъ в Укpaїнi. Якщо мiжнародним договором, згода на обов' язковiстъ

якого надана Верховною Радою Украiни, встановленi iншi правила, нiжтi, що передбаченi законодавством Украiни про психiатричну допомогу, то застосовуютъся правила мiжнародного договору.

Стаття 3. Презумпцiя психiчногоздоров'я

Кожна особа вважаєтъся такою, яка немає психiчного розладу, доки наявнiстъ такого розладу не буде встановлено на пiдставах та в порядку, передбачених цим Законом та iншими законами Украiни.

Стаття 4. Принципи надання психiатричної допомоги

Психiатрична допомога надаєтъся на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровiлъностi, доступностi та вiдповiдно до сучасного рiвня наукових знань, необхiдностi й достатностi заходiв лiкування з мiнiмалъними соцiалъно-правовими обмеженнями.

Стаття 5. Державнi rapaнтiї щодо забезпечення психiатричною допомогою та соцiального захисту осiб, якi страждають на психiчнi розлади

Держава гарантуе:

• фiнансування надання психiатричної допомоги в обсязi,
• необхiдному для забезпечення гарантованого рiвня та належноi якостi психiатричноi допомоги;
• безоплатне надання медичноi допомоги особам, якi страждають на психічні розлади, у державних та комунальних закладах охорони здоров' я та безоплатне або на пiльгових умовах забезпечення їх лiкарськими засобами i виробами медичного призначення в порядку, встановленому Кабiнетом Miнiстpiв Украiни;
• грошову допомогу в порядку, встановленому Кабiнетом Miнiстpiв Украiни, малозабезпеченiй особi, яка проживає разом з iнвалiдом 1 чи 2 групи внаслiдок психiчного розладу, який за висновком лiкарськоiкомicii медичного закладу потребує постiйного стороннього догляду, - на догляд за ним у розмiрi одного неоподатковуваного мiнiмуму доходів громадян;
• надання у державних та комунальних психiатричних закладах безоплатної дiагностичноi, консультативної, лiкувальної, реабiлiтацiйної допомоги в амбулаторних i стаціонарних умовах;
• здiйсненняBcix видiв експертизипсихiчногостану особи;
• захист прав, свобод i законних iнтepeciв осiб, якi страждають на психічні розлади;
• вирiшення в установленому законом порядку питань опiки та пiклування щодо осiб, якi страждають на психiчнi розлади;
• соцiально-побутове влаштування iнвалiдiв та осiб похилого віку, які страждають на психічні розлади, а також догляд за ними;
• здобуття безоплатно вiдповiдної освiти особами, якi страждають на психiчнi розлади, у державних та комунальних навчальних закладах;
• встановлення обов' язкових квот робочих мiсць на пiдприємствах, в установах та органiзацiях для працевлаштування iнвалiдiв внаслiдок психічного розладу в установленому законом порядку.

З метою забезпезчення громадян рiзними видами психiатричної допомоги та соцiального захисту осiб, якi страждають на психiчнi розлади, органи виконавчої влади та органи мiсцевого самоврядування вiдповiдно до їх повноважень:

• створюють мережу психiатpичних закладiв та органiзовують надання псиxiатpичної допомоги гарантованого рiвня;
• забезпечують належнi умови для надання психiатричної допомоги та реалiзацiї прав, свобод i законних iнтересiв осiб, якi страждають на психiчнi розлади;
• органiзовують за спецiальними программами безоплатне загальноосвiтнє та професiйно-технiчне навчання осiб, якi страждають на психічні розлади;
• створюють лiкувально-виробничi пiдприємства, цехи, дiльницi тощо з полегшеними умовами працi для здiйснення трудовоїl реабiлiтаї, оволодiння новими професiями та працевлаштування осiб, якi страждають на психiчнi розлади;
• органiзовують гуртожитки та iншi мicця проживання для осiб, якi страждають на психiчнi розлади i втратили соцiальний зв'язок;
• полiпшують житловi умови осiб, якi страждають на психiчнi розлади, в установленому законодавствомпорядку;
• забезпечують виконання загальнодержавних та iнших програм у сферi надання психiатричноi допомоги та соцiального захисту осiб, якi страждають на психiчнi розлади;
• здiйснюють вiдповiдно до законiв iншi заходи щодо соцiального та правового захисту осiб, якi страждаютьна психiчнi розлади.

Стаття 6. Конфiденцiйнiсть вiдомостей про стан психiчного здоров' я особи та надання психiатричної допомоги.

Медичнi працiвники, iнщi фахiвцi, якi беруть участь у наданнi психiатричної допомоги, та особи, яким у зв'язку з навчанням або виконанням професiйних, службових, громадських

чи iнших обов'язкiв стало вiдомо про наявнiсть у особи психiчного розладу, про факти звернення за психiатричною допомогою та лiкування у психiатричному закладi чи перебування в психоневрологічних закладах для соціального захисту або спецiального навчання, а також iншi вiдомостi про стан психiчного здоров' я особи, її  приватне життя, не можуть розголошувати цi вiдомостi, кpiм випадкiв, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цiеi cтaттi.

Право на одержання i використання конфiденцiйних вiдомостей про стан психiчного здоров' я особи та надання iй психiатричної допомоги має сама особа чи її законний представник.

За усвiдомленою згодою особи або її законного представника вiдомостi про стан психiчного здоров' я цiєi особи та надання iй психiатричноi допомоги можуть передаватися iншим особам лише в інтеpecax особи, яка страждає на психiчний розлад, для проведення обстеження та лiкування чи захисту її прав i законних iнтepeciв, для здiйснення наукових дослiджень, публiкацiй в науковiй лiтературi, використання у навчальному процесi.

Допускається передача вiдомостей про стан психiчного здоров' я особи та надання їй психiатричноїi допомоги без згоди особи або без згоди їїi законного представника для:

1) органiзацi'ї надання особi, яка страждає на тяжкий психiчний розлад, психiатричної допомоги;

2) провадження дiзнання, попереднього слiдства або судового розгляду за письмовим запитом особи, яка проводить дiзнання, слiдчого, прокурора та суду.

У листку непрацездатностi, щовидається особi, яка страждaє на психічний розлад, діагноз психlчного розладу вписується за згодою цiєl особи, а у разi 'її незгоди - лише причина

непрацездатностi (захворювання, травма або iнша причина).

Забороняється без згоди особи або без згоди їїi законного представника та лiкаря психiатра, який нaдaє психiатричну допомогу, публiчно демонструвати особу, яка страждає на психiчний розлад, фотографувати їїi чи робити кiнозйомку, вiдеозапис, звукозапис та прослуховувати спiвбесiди особи з медичними працiвникамичи iншими фахiвцями при надан-

ні  їй психiатрично'iдопомоги.

Забороняється вимагати вiдомостi про стан психiчного здоров'я особи та про надання їй психіатричної допомоги, за винятком випадкiв, передбачених  цим Законом та iншими законами.

Документи, щомiстять вiдомостi про стан психiчного здоров'я особи та надання їiй психiатричної допомоги, повиннi зберiгатися з додержанням умов, що гарантують конфiден-

цiйнiсть цих вiдомостей. Вилучення оригiналiв цих документів та їх копiювання може здiйснюватися лише у випадках, встановлених законом.

Стаття 7. Дiагностика психiчногорозладу та лiкуванняособи, яка страждае на психiчний розлад

Дiагноз психiчного розладу встановлюється вiдповiдно до загальновизнаних мiжнародних стандартiв дiагностики та Мiжнародної статистичної класифiкацiї хвороб, травм i причин cмepтi, прийнятих мiмicтepcтвом охорони здоров' я України для застосування в Укpaїні. Дiагноз психiчного розладу не може базуватися на незгодi особи з iснуючими в суспiльствi полiтичними, моральними, правовими, релiriйними, культурними цiнностями або на будь-яких інших пiдставах, безпосередньо не пов'язаних iз станом психiчного здоров'я.

Методи дiагностики та лiкування i лiкарськi засоби, дозволенi мiнicтepcтвом охорони здоров'я України, застосовуються лише з дiагностичною та лiкувальною метою вiдповiдно до характеру психiчних розладiв i не можуть призначатися для покарання особи, яка страждає на психiчний розлад, або в iнтересах iнших осiб.

Забороняється визначати стан психiчноtо здоров' я особи та встановлювати дiагноз психiчних розладiв без психiатричного огляду особи, кpiм випадкiв проведення судово-психiатричної експертизи посмертно.

Методи дiагностики та лiкування i лiкарськi засоби, що становлять пiдвищений ризик для здоров' я особи, якiй надаєrься психiатрична допомога, застосовуються за призначенням i пiд

контролем комiciї лiкарiв-психiатрiв: за усвiдомленою згодою особи; щодо неповнолiтньоro віком до 15 pоків - за зroдою його батькiв чи iншоro законного представника; щодо особи, визнаної у встановленому законом порядку недieздатною, - за зroдою опiкуна.

Перелiк методiв дiагностики та лiкування i лiкарських засобiв, що становлять пiдвищений ризик для здоров' я особи, встановлюЄться міністерством охорони здоров'я України.

Стаття 8. 3абезпечення безпеки надання психiатрично'i допомоги та запобiгання небезпечним дiянням з боку осiб, якi страждають на психiчнi розлади '

Психiатрична допомога надається в найменш обмежених умовах, що забезпечують 6езпеку осо6и та iнших oci6, при додержаннi прав i законних iнтересiв осо6и, якiй надається психіaтрична допомога.

Заходи фiзичного обмеження та (або) iзоляцi'ї особи, яка страждає на психiчний розлад, при наданнi їй психiатричноїi допомоги застосовуються за призначенням та пiд постiйним контролем лiкаря-психiатра чи iншого медичного працiвника, на якого власником психiатричного закладу чи уповноваженим ним органом покладенi обов' язки з надання психiатричноїi допомоги, i застосовуються лише в тих випадках, формах i на той час, коли вciмa iншими законними заходами неможливо запобiгти дiям осо6и, що являють собою 6езпосередню небезпеку для нї або iнших ociб. Про форми та час застосування заходiв фiзичного обмеження та (або) iзоляцiї робиться запис у медичнiй документацiїi. Заходи фiзичного обмеження та (або) iзоляцї застосовуються вiдповiдно до правил, встановлених мiнicтepcтвoм охорони здоров' я Україiни.

Органи внутрiшнiх справ зобов'язанi подавати допомогу медичним працiвникам, за 'ix зверненням, у разi надання психiатричноїi допомоги в примусовому порядку та забезпечувати безпечнi умови для доступу до особи та її психiатричного огляду. Органи внутрiшнix справ повиннi запобiгати дiям з боку осо6и, якiй надається психiатрична допомога в примусовому порядку, що загрожують життю i здоров'ю оточуючих та iнших ociб, та вживати заходи щодо забезпечення

схоронностi залишеного 6ез нагляду майна та житла осо6и, яка госпiталiзується в примусовому порядку, а в разi нео6хiдностi проводити розшук осо6и, якiй психiатрична допомога повинна надаватися в примусовому порядку.

Стаття 9. Обмеження, пов'язанi з виконанням окремих видiв дiяльностi

Особа може  бути  визнана тимчасово (на строк до п'яти років) або постійно непридатною внаслідок психічного розладу до виконання окремих  видів  діяльності (робіт,  професій,  служби),  що можуть  становити безпосередню небезпеку для неї або оточуючих.

З метою встановлення придатності особи до  виконання  окремих видів діяльності (робіт,  професій,  служби) з особливими вимогами до  стану  її  психічного  здоров'я  вона  підлягає  обов'язковому  попередньому (перед початком діяльності) та періодичним (у процесі діяльності) психіатричним оглядам. Порядок проведення попередніх і періодичних   психіатричних   оглядів   встановлюється   Кабінетом Міністрів України.

Рішення про  визнання  особи  внаслідок  психічного   розладу тимчасово  або  постійно  непридатною  до  виконання окремих видів діяльності  (робіт,  професій,  служби),   що   можуть   становити безпосередню   небезпеку   для   неї  або  оточуючих,  приймається відповідною лікарською  комісією  за  участю  лікаря-психіатра  на підставі  оцінки  стану  психічного  здоров'я  особи відповідно до переліку  медичних психіатричних  протипоказань   і   може   бути оскаржено до суду.

Перелік медичних  психіатричних  протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності  (робіт,  професій,  служби),  що  можуть становити   безпосередню   небезпеку   для  особи  або  оточуючих, затверджується Кабінетом Міністрів України і підлягає періодичному (не рідше одного разу на п'ять років) перегляду.

Стаття 10. Психіатричні заклади, медичні працівники та інші фахівці, які надають психіатричну допомогу

Психіатрична допомога надається психіатричними закладами всіх форм   власності,   а   також  лікарями-психіатрами  за  наявності  ліцензії,   отриманої   відповідно   до   законодавства.   Медичні працівники,  інші  фахівці  для  допуску до роботи з особами,  які
страждають на  психічні   розлади,   повинні   пройти   спеціальну підготовку   та  підтвердити   свою   кваліфікацію   в   порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Професійна підготовка,    перепідготовка    та     підвищення кваліфікації  медичних  працівників,  інших  фахівців,  які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійснюються  відповідно до законодавства.
Стаття 11. Психіатричний огляд

Психіатричний огляд проводиться з метою з'ясування: наявності чи  відсутності  в особи психічного розладу,  потреби в наданні їй психіатричної допомоги,  а також для вирішення  питання  про  вид такої допомоги та порядок її надання.

Психіатричний   огляд   проводиться   лікарем-психіатром   на прохання  або за усвідомленою згодою особи; щодо особи віком до 14 років  (малолітньої  особи) - на прохання або за згодою її батьків встановленому  законом  порядку недієздатною, - на прохання або за згодою її опікуна. У разі незгоди одного із батьків чи відсутності батьків  або  іншого  законного  представника  психіатричний огляд неповнолітнього здійснюється за рішенням (згодою) органів опіки та піклування,  яке  може  бути  оскаржено  до  суду.

Психіатричний огляд   особи   може   бути  проведено  без  її усвідомленої згоди або без  згоди  її  законного  представника  у випадках,  коли  одержані  відомості  дають  достатні підстави для обгрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного
розладу, внаслідок чого вона:

вчиняє чи  виявляє  реальні  наміри  вчинити дії,  що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або

неспроможна самостійно  задовольняти  свої  основні   життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, або

завдасть значної  шкоди   своєму   здоров'ю   у   зв'язку   з погіршенням  психічного стану  у  разі ненадання їй психіатричної допомоги.

Рішення про  проведення  психіатричного  огляду  особи без її усвідомленої  згоди  або  без  згоди  її  законного   представника приймається  лікарем-психіатром за заявою,  яка містить відомості, що дають достатні підстави для такого  огляду.  Із  заявою  можуть звернутися  родичі  особи,  яка  підлягає  психіатричному  огляду, лікар, який має будь-яку медичну спеціальність, інші особи.

Заява про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди або  без  згоди  її законного  представника повинна бути подана у письмовій   формі   та   містити   відомості,   що   обгрунтовують необхідність  психіатричного огляду і вказують на відмову особи чи її законного  представника  від  звернення  до  лікаря-психіатра. Лікар-психіатр має право робити запит щодо надання йому додаткових медичних   та   інших   відомостей,   необхідних   для   прийняття відповідного рішення.

У невідкладних випадках,  коли за одержаними відомостями,  що дають  достатні підстави  для   обгрунтованого   припущення   про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити  дії,  що  являють  собою безпосередню  небезпеку  для  неї  чи  оточуючих,  або неспроможна самостійно задовольняти свої основні  життєві  потреби  на  рівні, який забезпечує її життєдіяльність, заява про психіатричний огляд особи може бути усною.  У  цих  випадках  рішення  про  проведення психіатричного  огляду  особи  без  її  усвідомленої згоди або без згоди її законного  представника  приймається  лікарем-психіатром самостійно і психіатричний огляд проводиться ним негайно.

 У випадках,  коли  відсутні  дані,  що свідчать про наявність обставин,  передбачених абзацами другим та третім частини  третьої цієї  статті,  заява  повинна  бути  подана  у письмовій формі та містити відомості, що обгрунтовують необхідність проведення такого огляду.    У   разі   встановлення   обгрунтованості   заяви   про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди або без  згоди її  законного  представника  лікар-психіатр  направляє  до суду за місцем проживання цієї особи заяву про  проведення  психіатричного огляду  особи  в примусовому порядку.  До заяви додається висновок лікаря-психіатра,  який  містить обгрунтування  про  необхідність проведення такого огляду,  та інші матеріали.  Психіатричний огляд особи проводиться  лікарем-психіатром  у  примусовому  порядку  за рішенням суду.

Лікар-психіатр перед    проведенням   психіатричного   огляду зобов'язаний відрекомендуватися особі, яка підлягає огляду, або її законному  представнику як лікар-психіатр,  назвати своє прізвище, місце роботи та викласти мету огляду.

Дані психіатричного огляду з висновком  про  стан  психічного здоров'я  особи,  а також причини звернення до лікаря-психіатра та медичні рекомендації фіксуються у медичній документації.

 Умисне подання  заяви  про  психіатричний  огляд  особи,   що містить  завідомо  неправдиві  або  неточні  відомості  щодо стану психічного здоров'я цієї особи,  тягне за собою  відповідальність, передбачену законом.
Стаття 12. Амбулаторна психіатрична допомога

Амбулаторна       психіатрична       допомога       надається лікарем-психіатром  на  прохання або за усвідомленою згодою особи; щодо особи віком до 14 років (малолітньої особи) - на прохання або за згодою її батьків чи іншого законного представника; щодо особи, визнаної  у  встановленому  законом  порядку  недієздатною,  -  на прохання  або  за  згодою  її  опікуна.  У  разі незгоди одного із батьків  чи  відсутності батьків або іншого законного представника амбулаторна  психіатрична допомога неповнолітньому здійснюється за рішенням  (згодою)  органів  опіки  та  піклування,  яке може бути оскаржено до суду.

Амбулаторна психіатрична   допомога   може   надаватися   без усвідомленої згоди особи або без згоди її законного представника у разі встановлення у неї тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона   завдасть   значної   шкоди  своєму  здоров'ю  у  зв'язку  з погіршенням психічного стану у  разі  ненадання  їй  психіатричної допомоги.   Амбулаторна   психіатрична   допомога   особі  без  її усвідомленої  згоди  або  без  згоди  її  законного   представника надається  лікарем-психіатром  в  примусовому  порядку за рішенням
суду.

Питання про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в  примусовому  порядку  вирішується  судом  за  місцем проживання особи. Заява про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку направляється до суду лікарем-психіатром. До заяви,  в якій повинні бути викладені підстави для  надання  особі амбулаторної  психіатричної  допомоги без її усвідомленої згоди та без згоди її законного представника,  передбачені частиною  другою цієї  статті,  додається  висновок лікаря-психіатра,  який містить обгрунтування про необхідність надання особі такої допомоги.

 Особа, якій надається  амбулаторна  психіатрична  допомога  в примусовому  порядку,  повинна  оглядатися  лікарем-психіатром  не рідше одного разу на місяць,  а комісією лікарів-психіатрів  -  не рідше   одного  разу  на  6  місяців  для  вирішення  питання  про продовження чи припинення надання їй такої допомоги.

  У разі необхідності продовження  надання  особі  амбулаторної психіатричної допомоги  в  примусовому  порядку  понад  6 місяців лікар-психіатр повинен надіслати  до  суду  за  місцем  проживання особи   заяву   про   продовження   надання   особі   амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.  До  заяви,  в  якій повинні   бути   викладені  підстави  надання  особі  амбулаторної психіатричної допомоги без її усвідомленої згоди та без  згоди  її законного  представника,  передбачені частиною другою цієї статті, додається  висновок  комісії  лікарів-психіатрів,   який   містить обгрунтування про  необхідність  продовження  надання особі такої допомоги.  В подальшому  продовження  надання  особі  амбулаторної психіатричної  допомоги  в примусовому порядку проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців.

   У разі  погіршення  стану  психічного  здоров'я  особи,  якій надається амбулаторна психіатрична допомога в примусовому порядку, та  ухилення  від  виконання   цією   особою   або   її   законним представником   рішення   суду   про  надання  особі  амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку психіатрична допомога може  надаватися на підставах та в порядку,  передбачених статтями 14, 16 і 17 цього Закону.

 Надання особі   амбулаторної   психіатричної    допомоги    в примусовому    порядку   припиняється    за    рішенням   комісії лікарів-психіатрів у разі видужання особи або такої зміни стану її психічного   здоров'я,   що   не   потребує  надання  амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, або за рішенням суду про відмову в продовженні надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Клопотання про   припинення   надання   особі    амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може направлятися до суду  особою,  якій  надається  ця  допомога,  або   її   законним представником  через  3  місяці з часу ухвалення судом рішення про надання або продовження надання особі такої допомоги.

Стаття 13. Госпіталізація особи до психіатричного закладу

Особа  госпіталізується до психіатричного закладу добровільно -  на її прохання або за її усвідомленою згодою. Особа віком до 14 років (малолітня особа) госпіталізується до психіатричного закладу на   прохання  або  за  згодою  її  батьків  чи  іншого  законного представника.  Особа,  визнана  у  встановленому  законом  порядку недієздатною,  госпіталізується   до  психіатричного  закладу  на прохання  або  за  згодою  її  опікуна.  У  разі незгоди одного із батьків   або   відсутності   батьків  чи  законного  представника госпіталізація    неповнолітнього    до   психіатричного   закладу проводиться  за  рішенням (згодою) органу опіки та піклування, яке може  бути оскаржено до суду. Згода на госпіталізацію фіксується у медичній   документації   за   підписом  особи  або  її  законного представника  та  лікаря-психіатра. 

Госпіталізація особи у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за рішенням лікаря-психіатра.

Особа може  бути  госпіталізована до психіатричного закладу в примусовому порядку на підставах,  передбачених статтею  14  цього Закону,  а також у випадках проведення експертизи стану психічного здоров'я  особи  або  застосування  до  особи,  яка  страждає   на
психічний   розлад   і   вчинила   суспільно   небезпечне  діяння, примусового заходу медичного характеру на підставах та в  порядку, передбачених законами України.
Стаття 14. Підстави для госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку

Особа, яка  страждає   на   психічний   розлад,   може   бути госпіталізована  до  психіатричного  закладу  без  її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника,  якщо її обстеження або   лікування   можливі  лише  в  стаціонарних  умовах,  та  при
встановленні в особи тяжкого психічного  розладу,  внаслідок  чого вона:

вчиняє чи  виявляє  реальні  наміри  вчинити дії,  що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або

неспроможна самостійно  задовольняти  свої  основні   життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
Стаття 15. Огляд особи віком до 14 років (малолітньої особи) та особи, визнаної недієздатною, госпіталізованих  до психіатричного закладу на прохання або за  згодою їх законних представників

Особа віком до 14 років (малолітня особа) та особа, визнана у встановленому  законом  порядку  недієздатною,  госпіталізовані до психіатричного  закладу  на  прохання  або  за  згодою їх законних представників,  підлягають  обов'язковому протягом 48 годин з часу госпіталізації  огляду  комісією лікарів-психіатрів психіатричного закладу   для  прийняття   рішення  про  необхідність  подальшого перебування  цих  осіб  у  психіатричному  закладі  та  надання їм стаціонарної  психіатричної допомоги.

При подальшому перебуванні в психіатричному закладі зазначені в цій статті особи підлягають огляду  комісією  лікарів-психіатрів не   рідше  одного  разу  на  місяць  для  вирішення  питання  про необхідність продовження чи  припинення  надання  їм  стаціонарної психіатричної допомоги

 У  разі  виявлення  комісією  лікарів-психіатрів  зловживань, допущених   законними  представниками  особи  віком  до  14  років (малолітньої  особи)  або  особи, визнаної у встановленому законом порядку   недієздатною,   власник   психіатричного   закладу   або
уповноважений   ним  орган  повідомляє  про  це  органи  опіки  та піклування  за  місцем проживання особи, яку було госпіталізовано.

Стаття 16. Огляд осіб, госпіталізованих до психіатричного  закладу в примусовому порядку

Особа, яку  було госпіталізовано до психіатричного закладу за рішенням лікаря-психіатра на підставах,  передбачених  статтею  14 цього  Закону,  підлягає  обов'язковому  протягом  24 годин з часу госпіталізації  огляду  комісією лікарів-психіатрів психіатричного закладу  для  прийняття  рішення про доцільність госпіталізації. У випадку,  коли  госпіталізація  визнається  недоцільною і особа не висловлює  бажання  залишитися  в психіатричному закладі, ця особа підлягає негайній виписці.

 У випадках,  коли  госпіталізація  особи  до   психіатричного закладу  в  примусовому порядку визнається доцільною,  представник психіатричного закладу, в якому перебуває особа, протягом 24 годин направляє  до  суду  за  місцем знаходження психіатричного закладу заяву  про  госпіталізацію  особи  до  психіатричного  закладу   в примусовому  порядку  на підставах,  передбачених статтею 14 цього Закону.

 До заяви,   в   якій   повинні   бути   викладені    підстави госпіталізації  особи  до  психіатричного  закладу  в  примусовому порядку,  передбачені статтею 14 цього Закону,  додається висновок комісії   лікарів-психіатрів,   який   містить  обгрунтування  про необхідність такої госпіталізації.

До винесення судом  рішення  лікування  може  проводитися  за рішенням лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів).

Керівник психіатричного    закладу    зобов'язаний    негайно повідомити про госпіталізацію особи до  психіатричного  закладу  в примусовому   порядку  членів  її  сім'ї,  інших  родичів  або  її законного  представника.  У  разі   відсутності   відомостей   про
наявність членів сім'ї, інших родичів або законного представника в особи,  яку госпіталізовано,  а  також  про  їх  місце  проживання повідомляються  органи  внутрішніх справ за місцем проживання цієї особи.

Стаття 17. Продовження госпіталізації особи в примусовому порядку

Перебування особи  в  психіатричному  закладі  в  примусовому порядку може здійснюватися лише протягом часу  наявності  підстав, за якими було проведено госпіталізацію.

Особа, яку  було  госпіталізовано до психіатричного закладу в примусовому     порядку,     повинна      оглядатися      комісією лікарів-психіатрів   не  рідше  одного  разу  на  місяць  з  метою встановлення наявності підстав для продовження чи припинення такої
госпіталізації.

У разі  необхідності продовження госпіталізації в примусовому порядку понад 6 місяців представник психіатричного закладу повинен направити  до  суду  за  місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження  такої  госпіталізації.  До  заяви, в  якій повинні   бути   викладені   підстави   госпіталізації   особи  до психіатричного закладу в примусовому порядку,  передбачені статтею 14  цього  Закону,  додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить  обгрунтування  про  необхідність  продовження  такої госпіталізації.  В  подальшому  продовження госпіталізації особи в психіатричному закладі проводиться кожного разу на строк,  який не може перевищувати 6 місяців.

Клопотання про   припинення   госпіталізації   в  примусовому порядку   можуть   направлятися   до   суду   особою,   яку   було госпіталізовано   в   примусовому   порядку,   або   її   законним представником через кожні 3 місяці з часу ухвалення судом  рішення про продовження такої госпіталізації.

Стаття 18. Виписка особи з психіатричного закладу

Виписка з   психіатричного   закладу   здійснюється   у  разі завершення обстеження чи експертизи  психічного  стану  особи  або видужання особи чи такої зміни стану її психічного здоров'я, що не потребує  подальшого  лікування  в  стаціонарних  умовах.  Виписка особи,  добровільно  госпіталізованої  до  психіатричного закладу, здійснюється за письмовою  заявою  цієї  особи  або  її  законного представника чи за рішенням лікаря-психіатра.

Особі, яку  було  госпіталізовано  до  психіатричного закладу добровільно,  або її законному представнику може бути відмовлено у виписці   цієї  особи  з  психіатричного  закладу,  якщо  комісією лікарів-психіатрів будуть встановлені  підстави  госпіталізації  в
примусовому порядку,  передбачені статтею 14 цього Закону. У цьому випадку питання про госпіталізацію особи  в  примусовому  порядку, продовження  госпіталізації  та  виписка вирішуються відповідно до статей 16 і 17, частин другої та третьої статті 22 цього Закону та частини третьої цієї статті.

 Виписка особи,  яку  було  госпіталізовано  до психіатричного закладу в примусовому порядку,  здійснюється за  рішенням  комісії лікарів-психіатрів  або за рішенням суду про відмову в продовженні такої госпіталізації.

Виписка особи,  яка вчинила суспільно  небезпечні  діяння  та щодо  якої  судом  було  застосовано  примусові  заходи  медичного характеру, здійснюється за рішенням суду.

Стаття 19. Примусові заходи медичного характеру

Примусові заходи  медичного   характеру   застосовуються   за рішенням суду у випадках та в порядку,  встановлених  Кримінальним, Кримінально-процесуальним кодексами України, цим Законом та іншими законами.

За рішенням   суду   застосовуються   такі  примусові  заходи медичного характеру:

1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в  примусовому порядку;

2) госпіталізація  до  психіатричного  закладу  із  звичайним наглядом;

3) госпіталізація  до  психіатричного  закладу  з   посиленим наглядом;

4) госпіталізація   до   психіатричного   закладу  з  суворим наглядом.

Продовження, зміна  або  припинення  застосування  примусових заходів   медичного   характеру   здійснюються   судом  за  заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі  таку  психіатричну  допомогу,  на підставі висновку комісії лікарів-психіатрів.

Особи, до  яких  застосовані   примусові   заходи   медичного характеру,  підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на 6  місяців  для  вирішення  питання  про  наявність підстав  для  звернення  до  суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу.  У разі відсутності підстав  для припинення  або  зміни  застосування  примусового заходу медичного характеру  представник  психіатричного  закладу  (лікар-психіатр), який  надає  особі  таку психіатричну допомогу,  направляє до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить  обгрунтування  про  необхідність продовження застосування примусового  заходу  медичного  характеру.  У  разі   необхідності продовження  застосування  примусового  заходу медичного характеру
понад    6    місяців    представник    психіатричного     закладу (лікар-психіатр),  який  надає  особі  таку психіатричну допомогу, повинен направити до суду  за  місцем  знаходження  психіатричного закладу  заяву  про  продовження  застосування  примусового заходу медичного  характеру.  До   заяви   додається   висновок   комісії лікарів-психіатрів,  який  містить  обгрунтування про необхідність продовження  надання  особі  такої   психіатричної   допомоги.   В подальшому  продовження  застосування примусового заходу медичного
характеру  проводиться  кожного  разу  на  строк,  який  не   може перевищувати 6 місяців.

 Питання про  зміну  або  припинення  застосування примусового заходу медичного характеру вирішується судом у  разі  такої  зміни стану  психічного  здоров'я  особи,  за якої відпадає необхідність застосування раніше призначеного заходу або виникає необхідність у призначенні іншого примусового заходу медичного характеру.

Стаття 20. Експертиза психічного стану особи

Експертиза психічного     стану    особи    (медико-соціальна експертиза втрати  працездатності,  військово-лікарська  та  інші) проводиться  на  підставах та в порядку,  передбачених законами та прийнятими відповідно до них іншими нормативно-правовими актами.
  Стаття 21. Судово-психіатрична експертиза

Судово-психіатрична     експертиза     з    адміністративних, кримінальних  і  цивільних  справ  призначається  і проводиться на підставах та в порядку, передбачених законом.
Стаття 22. Порядок судового розгляду заяв про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку

Заява лікаря-психіатра  про  проведення психіатричного огляду особи  в  примусовому  порядку  розглядається  судом   за   місцем проживання цієї особи у триденний строк з дня її надходження.

Заява представника  психіатричного закладу про госпіталізацію особи   до   психіатричного   закладу   в   примусовому    порядку розглядається  судом  за місцем знаходження психіатричного закладу протягом 24 годин з дня її надходження.

 Заяви лікаря-психіатра   про   надання   особі   амбулаторної психіатричної  допомоги  в  примусовому  порядку,  про продовження надання особі амбулаторної психіатричної  допомоги  в  примусовому порядку   розглядаються   судом   за  місцем  проживання  особи  у десятиденний строк  з  дня  їх  надходження.  Заяви  представників психіатричних    закладів   про   продовження   госпіталізації   в примусовому порядку  розглядаються  судом  за  місцем  знаходження психіатричного закладу у десятиденний строк з дня їх надходження.

Судові справи   щодо   надання   психіатричної   допомоги   в примусовому порядку розглядаються в присутності особи,  щодо  якої вирішується  питання  про  надання  їй такої допомоги.  Участь при розгляді цих справ  прокурора,  лікаря-психіатра  чи  представника
психіатричного закладу,  що подав заяву, та законного представника осіб,  щодо яких розглядаються питання,  пов'язані з  наданням  їм психіатричної допомоги, є обов'язковою.

Стаття 23. Поміщення особи до психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання

Підставою для поміщення  особи,  яка  страждає  на  психічний розлад,  до  психоневрологічного закладу для соціального захисту є особиста заява особи та  висновок  лікарської  комісії  за  участю лікаря-психіатра; для неповнолітнього віком до 18 років або особи, визнаної у встановленому законом  порядку  недієздатною,  -  заява батьків  або іншого законного представника та рішення органу опіки та піклування, прийняте на підставі висновку лікарської комісії за участю  лікаря-психіатра.  Висновок  повинен містити відомості про наявність у особи психічного розладу та необхідність утримання  її
в психоневрологічному закладі для соціального захисту.

Органи опіки   та  піклування  повинні  вживати  заходів  для охорони   майнових    інтересів    особи,    яка    перебуває    в психоневрологічному закладі для соціального захисту.

Підставою для  поміщення  до  психоневрологічного закладу для спеціального навчання неповнолітнього  віком  до  18  років,  який страждає  на  психічний  розлад,  є  заява  його батьків чи іншого законного   представника   та   висновок   комісії    за    участю
лікаря-психіатра,  психолога і педагога.  Висновок повинен містити відомості про наявність у неповнолітнього  психічного  розладу  та необхідність  його  навчання  в умовах психоневрологічного закладу для спеціального навчання.

Власник психоневрологічного закладу для  соціального  захисту або  спеціального навчання чи уповноважений ним орган зобов'язаний не рідше одного разу на рік організовувати проведення огляду осіб, які   перебувають   у   них,   лікарською   комісією   за   участю лікаря-психіатра, комісією за участю лікаря-психіатра, психолога і педагога  з метою вирішення питання щодо подальшого їх утримання у цих  закладах   або   щодо   можливості   перегляду   рішень   про недієздатність тих, хто такими визнаний.
Стаття 24. Переведення і виписка з психоневрологічного  закладу для соціального захисту або спеціального навчання

Переведення особи    з    психоневрологічного   закладу   для соціального захисту або спеціального навчання до будинку-інтернату (пансіонату)  для  громадян  похилого  віку  та  інвалідів  або до навчального закладу іншого типу здійснюється на підставі  висновку лікарської  комісії за участю лікаря-психіатра,  комісії за участю лікаря-психіатра,  психолога  і  педагога про відсутність медичних показань  для  проживання  особи у психоневрологічному закладі для соціального захисту або спеціального навчання.

  Підставою для виписки особи з психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання є:

особиста заява    особи   за   наявності   висновку   комісії лікарів-психіатрів про можливість особи задовольняти свої  основні життєві потреби;

письмова заява  законного  представника неповнолітнього віком до 18 років або особи,  визнаної у встановленому  законом  порядку недієздатною, із зобов'язанням здійснення необхідного догляду;

 рішення суду     про    незаконне    поміщення    особи    до психоневрологічного   закладу   для   соціального   захисту    або спеціального навчання.
Стаття 25. Права осіб, яким надається психіатрична допомога

Особи, яким надається психіатрична допомога,  мають  права  і свободи громадян,  передбачені Конституцією України та законами України.  Обмеження їх прав і свобод допускається лише у  випадках,  передбачених  Конституцією  України,  відповідно  до
законів України.

 Особи, яким    надається    психіатрична   допомога,   можуть піклуватися про захист своїх прав та  свобод  особисто  або  через своїх  представників  у порядку,  встановленому Цивільним кодексом України,  Цивільним  процесуальним  кодексом  України  та   іншими
законами України.

Особи, яким надається психіатрична допомога, мають право на:

поважливе і гуманне ставлення до них,  що виключає приниження честі й гідності людини;

отримання інформації про свої  права,  пов'язані  з  наданням психіатричної допомоги;

одержання психіатричної  та соціальної допомоги в умовах,  що відповідають вимогам санітарного законодавства;

відмову від  надання  психіатричної  допомоги,  за   винятком випадків її надання в примусовому порядку, передбаченому законом;

 усі види    медико-санітарної    допомоги   (у   тому   числі санаторно-курортне лікування) за медичними показаннями;

одержання психіатричної   допомоги   в   найменш   обмежених, відповідно до їх психічного стану, умовах, якщо можливо, за місцем проживання цих осіб,  членів їх сім'ї,  інших родичів або законних представників;

утримання в  психіатричному  закладі  лише  протягом  строку, необхідного для обстеження та лікування;

попередню  згоду або відмову в будь-який час від застосування нових  методів  діагностики  і  лікування та лікарських засобів чи від участі у навчальному процесі;

безпечність надання психіатричної допомоги;

безоплатне надання   медичної   допомоги   у   державних    і комунальних  закладах охорони здоров'я,  а також безоплатне або на пільгових умовах забезпечення  лікарськими  засобами  та  виробами медичного призначення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

безоплатну юридичну допомогу з питань,  пов'язаних з наданням їм психіатричної допомоги;

альтернативний, за  власним бажанням,  психіатричний огляд та залучення до участі в роботі комісії лікарів-психіатрів  з  питань надання  психіатричної  допомоги  будь-якого  фахівця,  який  бере участь у наданні психіатричної допомоги, за погодженням з ним;

збереження права на жиле приміщення за місцем  їх  постійного проживання  протягом  часу  надання  їм стаціонарної психіатричної допомоги;

особисту участь у судових засіданнях  при  вирішенні  питань, пов'язаних  з  наданням  їм психіатричної допомоги та обмеженням у зв'язку з цим їх прав;

відшкодування заподіяної  їм  шкоди  або   шкоди   їх   майну внаслідок  незаконного  поміщення  до  психіатричного  закладу  чи психоневрологічного   закладу   для   соціального   захисту    або спеціального  навчання  чи внаслідок незабезпечення безпечних умов надання психіатричної  допомоги  або  розголошення  конфіденційних відомостей  про  стан  психічного здоров'я і надання психіатричної допомоги;

 одержання винагороди за фактично виконану  роботу  нарівні  з іншими громадянами.

Особи під  час  перебування  у  психіатричному  закладі мають право на:

спілкування з іншими особами,  в тому числі з  адвокатом  або іншим  законним  представником,  без  присутності  сторонніх  осіб згідно з правилами внутрішнього розпорядку психіатричного закладу;

повідомлення будь-якої особи за своїм вибором про надання  їм психіатричної допомоги;

 забезпечення таємниці  листування  при відправці та отриманні будь-якої кореспонденції;

доступ до засобів масової інформації;

дозвілля, заняття творчою діяльністю;

відправлення релігійних   обрядів,   додержання    релігійних канонів;

звернення безпосередньо    до   керівника   або   завідуючого відділенням психіатричного закладу з питань надання  психіатричної допомоги,  виписки  з  психіатричного  закладу та додержання прав, передбачених цим Законом;

допомогу по  загальнообов'язковому   державному   соціальному страхуванню або пенсію згідно з законодавством.

Особи під  час  перебування  у  психіатричному  закладі мають також   права,   які   за   рішенням   лікаря-психіатра   (комісії лікарів-психіатрів) в інтересах захисту їх здоров'я чи безпеки,  а також в інтересах здоров'я або  безпеки  інших  осіб  можуть  бути обмежені:

приймати відвідувачів наодинці;

придбавати і використовувати предмети повсякденного вжитку;

перебувати на самоті.

Рішення про обмеження прав осіб,  яким надається психіатрична допомога, фіксується у медичній документації із зазначенням строку його дії та може бути оскаржено до суду.

Забороняється залучення  осіб,  яким  надається  психіатрична допомога, до примусової праці.

Стаття 26. Інформація про стан психічного здоров'я особи та надання психіатричної допомоги

Лікар-психіатр зобов'язаний  пояснити  особі,  якій надається психіатрична  допомога,  з  урахуванням  її  психічного  стану,  у доступній  формі  інформацію  про  стан  її  психічного  здоров'я, прогноз можливого розвитку захворювання,  про застосування методів діагностики та лікування, альтернативні методи лікування, можливий ризик та побічні  ефекти,  умови,  порядок  і  тривалість  надання психіатричної  допомоги,  її  права  та  передбачені  цим  Законом можливі обмеження цих прав  при  наданні  психіатричної  допомоги. Право  на  одержання  зазначеної  інформації  щодо неповнолітнього віком до 15 років  та  особи,  визнаної  у  встановленому  законом порядку недієздатною, мають їх законні представники.

Особа при  наданні  їй психіатричної допомоги або її законний представник має право на ознайомлення з історією хвороби та іншими документами,  а  також на отримання в письмовому вигляді будь-яких рішень щодо надання їй психіатричної допомоги.

У випадках,  коли  повна  інформація  про   стан   психічного здоров'я  особи  може  завдати  шкоди її здоров'ю або призвести до безпосередньої  небезпеки  для  інших  осіб,  лікар-психіатр   або комісія  лікарів-психіатрів  можуть  таку  інформацію  обмежити. У цьому  разі лікар-психіатр або комісія лікарів-психіатрів інформує законного  представника особи, враховуючи особисті інтереси особи, якій  надається  психіатрична  допомога. Про надану інформацію або її обмеження робиться запис у медичній документації.

Президент України                                         Л.КУЧМА

м. Київ, 22 лютого 2000 року
          N 1489-III